"Даха-Браха" - новий альбом "На межі"
В неділю була на прем*єрі вистави "Людина-подушка" МакДонаха в "Даху". Психопатологічний трилер. Один брат пише оповідання-страшилки про замучених дітей, а інший, дебіл, їх утілює в життя. А в усьому винні батьки-садисти. П*єска якраз для "Даху". Чорний гумор, стьоб, відстороненість. Актори добре працюють: Діма Ярошенко, Ігор Постолов. Зловила себе на думці, що хворий брат (у виконанні актора, якогось Маманта) нагадує мені покоління тих, кому зараз до 20 років. Милі, привітні люди, трохи інфантильні, але зовсім непрозорі. Легка форма аутизму. Демони на горищах.
Ага, "Даха-Браха". Марко Галаневич дав мені диск з новим альбомом "На межі". Неймовірно гарні композиції. Без дурнів: професійно, якісно, до мурах кльово звучить. В стилі нічого нового, багато ворд-музік "цитат", але не то головне, дуже ладна робота. Марко почав співати, дуже добре вписався в дівочі голоси, а їхні - вже набувають глибини, обробка народних пісень - чудова, атмосферна, сюжетна. Молодці (я ніколи не була раніше їхньою фанаткою :-) ).
Ага, "Даха-Браха". Марко Галаневич дав мені диск з новим альбомом "На межі". Неймовірно гарні композиції. Без дурнів: професійно, якісно, до мурах кльово звучить. В стилі нічого нового, багато ворд-музік "цитат", але не то головне, дуже ладна робота. Марко почав співати, дуже добре вписався в дівочі голоси, а їхні - вже набувають глибини, обробка народних пісень - чудова, атмосферна, сюжетна. Молодці (я ніколи не була раніше їхньою фанаткою :-) ).