Кивалов пидрахуй или истоки уркаинского юмора
Средневековая канцелярия стала предтечей украинского юмора, опередив бурлескные прибаутки дячков-путешевственников.
"Весела компанія молодих канцеляристів Житомира на чолі з "полеушком" (як дражнять його товариші) Іваном Закусилом і Захаріяшем Петровичем Дідьковським заповнює порожні місця у замковій книзі 1643 року дотепними пародіями - спецефічним зразком тогочасної літературної творчости, де кумедниі побутові сюжети викладаються на офіційному канцеляриті з дотриманням шаблонів актового формуляра, що особливо відтіняє заземлений комізм ситуації. Для прикладу, один із таких писарських жартів - це скарга місцевого бакаляра (до речі, приятеля канцеляристів) про нічний розбійницький напад на житомирську школу, що його скоїла "купа немалая людей своєвольних чоловика до двох", вимагаючи від потерпілого аби той "забув ходити до Гарашка" (до корчми - Н.Я.); після оповіді про зчинену буцімто стрілянину з гармат та інші бойові операції констатовано, що бідаха-бакаляр "за ласкою Божою" зостався живий і далі "ходить до Гаршка".
(с) Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. Наталія Яковенко.
Вывод. Вот у нас недовольные люди, бывает, вздохнут, головой помашут, да приговаривают:"Киреев-Киереев, Кивалов-Кивалов". И не понимают они, что это у нас традиция такая - сосатвлять юмористический протоколы. Не так просто обычному юристу вырваться из рамок фреймов родной культуры.
Зато какой простор для монографий историков будущего. Я так и представляю защиту диссертации на тему составления протоколов в Украине в 20-21 веке.
"Весела компанія молодих канцеляристів Житомира на чолі з "полеушком" (як дражнять його товариші) Іваном Закусилом і Захаріяшем Петровичем Дідьковським заповнює порожні місця у замковій книзі 1643 року дотепними пародіями - спецефічним зразком тогочасної літературної творчости, де кумедниі побутові сюжети викладаються на офіційному канцеляриті з дотриманням шаблонів актового формуляра, що особливо відтіняє заземлений комізм ситуації. Для прикладу, один із таких писарських жартів - це скарга місцевого бакаляра (до речі, приятеля канцеляристів) про нічний розбійницький напад на житомирську школу, що його скоїла "купа немалая людей своєвольних чоловика до двох", вимагаючи від потерпілого аби той "забув ходити до Гарашка" (до корчми - Н.Я.); після оповіді про зчинену буцімто стрілянину з гармат та інші бойові операції констатовано, що бідаха-бакаляр "за ласкою Божою" зостався живий і далі "ходить до Гаршка".
(с) Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. Наталія Яковенко.
Вывод. Вот у нас недовольные люди, бывает, вздохнут, головой помашут, да приговаривают:"Киреев-Киереев, Кивалов-Кивалов". И не понимают они, что это у нас традиция такая - сосатвлять юмористический протоколы. Не так просто обычному юристу вырваться из рамок фреймов родной культуры.
Зато какой простор для монографий историков будущего. Я так и представляю защиту диссертации на тему составления протоколов в Украине в 20-21 веке.