Єдина
Ото посеред ночі лізе мені дурня всяка в голову. Колись прочитала в Річарда Баха його «Единственую». Навмисне не перекладаю, бо російською читала. І от після його тексту така віра в мені зародилася, що от знаходиш ти свою єдину, або свого єдиного, і далі, а як би не було, а щоб вам не випадало, але ви щасливі. Ви самоцінні, ви - та єдність, яку неможливо порвати, а хто би й хотів - не зможе. Бо ви - це ви, і ви - одне ціле. Ага, якби ж так було... Вашу цілілістьність може провати півслова, пів недоговореної фрази, пів оберта голови, пів ще чогось там....
Я не знаю, а що вам сказати, але єдине, що я знаю і до нині не знала (а чомусь), що Річард з Леслі розійшовся, і було би краще, щоб і не знала далі, бо тоді навіщо він написав наіть не «Єдину», а «Міст через вічність»? Бо там нічого не переграєш, навіть якщо знаєш про що йдеться.... Як резюме, я не хочу нікого виправдовувати, як і не хочу нікого звинувачувати..... Але...... Я, вбийте мене, нічого не розумію. І чомусь все мені згадується тільки той кіт на цвинтарі. Ну боже ж мій, кому він заважав? Хай то й не того порядку речі, але навіщо так?
Я не знаю, а що вам сказати, але єдине, що я знаю і до нині не знала (а чомусь), що Річард з Леслі розійшовся, і було би краще, щоб і не знала далі, бо тоді навіщо він написав наіть не «Єдину», а «Міст через вічність»? Бо там нічого не переграєш, навіть якщо знаєш про що йдеться.... Як резюме, я не хочу нікого виправдовувати, як і не хочу нікого звинувачувати..... Але...... Я, вбийте мене, нічого не розумію. І чомусь все мені згадується тільки той кіт на цвинтарі. Ну боже ж мій, кому він заважав? Хай то й не того порядку речі, але навіщо так?