(no subject)
У мене такий дощара, що Боже милий, неначе підлогу мили, і відро води - над чуприною - на потилицю - на плече - потече, як дірявим дахом.
Одноденна нещасливиця і невдаха (в Голлівудських кіно про якесь там чуже Айдахо таку би назвали «лузер»).
На полиці складати неношені плани-блузи під тихі блюзи - вистогнуть вікно-тіні. Що постійного у житті - та вони ж постійні - стабільні, хоча й незмінні.
Так, буває хороша гра при поганій міні: розфарбовуєш оченята, вдягаєш міні - і йдеш у натовп.
От тільки надто - і сильно надто, і пильно надто - неначе розвідка, наче військово-сумлінне НАТО, тебе досліджують і не гублять пусті кімнати.
А вже від себе, як від тиші - не побіжиш.
І хтось говорить: Нато, послухай, Нато - чого минати?
Чому бувати - не об*їдеш, не обійдеш - не перестрибнеш, то хай йому трясця! Цей дощ - і це болото - росте уширш - і, знаєш, всі ми врешті живем у рясці.
Кого ти будеш, дівчинко, проклинати? Вертай у непрогріті свої пенати. Без парасолі, зливою - от і нате - не зовсім вірш.