Nulla dies sine linea. День 14. Оз та Життя Пі - передчуття
Із наступних фільмів, які мені хотілося би переглянути на великому екрані - "Оз: Великий та Могутній", а також "Життя Пі". Про "Життя Пі" я вже читала прекрасну рецензію Оксани Луцишиної на фейсбуці, яка мене переконала - треба дивитися. Лишається тільки питання: дивитися до чи після прочитання книжки, яка лягла в основу сюжету? З одного боку, на пальцях однієї руки можна перерахувати екранізації, які мені сподобалися. З іншого, підозрюю, що у "Життя Пі" є всі шанси доповнити цей короткий список.
Що стосується "Оз: Великий та Могутній", то - звісно ж - "Чарівника з країни Оз" я читала та кілька разів перечитувала ще в дитинстві. Так само, як і "Волшебника изумрудного города" з усіма його продовженнями. Не буду зараз говорити про відмінності між оригінальною версією та російськомовним варіантом. Суть в тому, що є в цій історії кілька персонажів, які в дорослому віці сприймаються зовсім інакше. Таких символічних для мене фігури є три: сам Оз, Урфін та Залізний Дроворуб.
Образ Залізного Дроворуба ніжно любить одна моя знайома. Мабуть, частково після розмов із нею Дроворуб - колишній живий, а потім повністю залізний чоловік, який просив у Великого та Могутнього серце - асоціюється в мене із питанням: які критерії, за якими істоту вже можна назвати людиною? Прямоходяче тіло із живої плоті? Пам*ятаєте, у Ліни Костенко - "душа ще з дерева не злізла..."
Те ж саме питання часто ставить наукова фантастика, до речі.
Саме тому я дивитимуся "Оз".
Залізобетонне
Мені казали, що я залізний. Мені багато чого казали.
Ґудвіне-Боже. Я не знаю нічого. Я знаю, що я - живий.
Немов на вершину світу, іду до твоєї зали,
і ноги мені, неначе чужі вокзали,
що рейками перекошують чорторий.
Що стосується "Оз: Великий та Могутній", то - звісно ж - "Чарівника з країни Оз" я читала та кілька разів перечитувала ще в дитинстві. Так само, як і "Волшебника изумрудного города" з усіма його продовженнями. Не буду зараз говорити про відмінності між оригінальною версією та російськомовним варіантом. Суть в тому, що є в цій історії кілька персонажів, які в дорослому віці сприймаються зовсім інакше. Таких символічних для мене фігури є три: сам Оз, Урфін та Залізний Дроворуб.
Образ Залізного Дроворуба ніжно любить одна моя знайома. Мабуть, частково після розмов із нею Дроворуб - колишній живий, а потім повністю залізний чоловік, який просив у Великого та Могутнього серце - асоціюється в мене із питанням: які критерії, за якими істоту вже можна назвати людиною? Прямоходяче тіло із живої плоті? Пам*ятаєте, у Ліни Костенко - "душа ще з дерева не злізла..."
Те ж саме питання часто ставить наукова фантастика, до речі.
Саме тому я дивитимуся "Оз".
Залізобетонне
Мені казали, що я залізний. Мені багато чого казали.
Ґудвіне-Боже. Я не знаю нічого. Я знаю, що я - живий.
Немов на вершину світу, іду до твоєї зали,
і ноги мені, неначе чужі вокзали,
що рейками перекошують чорторий.