казочка без назви
Шахерезада знає, колись їй усе набридне -
не зараз.
А отже - доти
вона говорить перчені анекдоти
і смак гидоти
змиває мораллю доброго у кінці:
слова - такі обточені камінці,
що тільки бери і ціль
Шахерезада знає ціну всеправдивих слів,
ціну голів округлих, немов м*ячі,
і як тобі поклоняються глядачі,
і всі ключі від сердець у твоїй руці -
поплавці
Шахерезада знає, той хто плете і плів -
доживе до ранку.
Шахерезада поки що хоче.
Вона збирає круг себе маленький почет.
Шахерезада бачить в собі не бранку -
обранку.
Очі
найстрашнішого із володарів не печуть.
Погляд його шалений, немов болід,
а на денці - лід.
В Шахерезади буває враження,
що він - її відображення.
Шахерезада дивиться у глибінь,
набирається сто терпінь.
У неї під шкірою - вірую.
І, може,
Шахерезада зможе.