Печаль. Роздуми..2
Він пішов, зник, розтанув у часі і просторі немов і зовсім не було його у моєму житті..Всього пару затертих спогадів, чорна нитка та мідний браслет...Ось все, що залишилось від того, хто міг змінити зміст мого існування..Його нема -повторюю сама собі, і вірю в це..Будую химерні споруди думок своїм мозком, пронизуючи їх ниткою наукової логіки..Так його нема...Але що є наш образ? Хто ми? Тілесна оболонка така мінлива.. А що вже й казати про душу..наші думки атпереконання...Змінюємось щохвилини...І той, хто міг змінити зміст мого існування, також - лиш мить..Його розум навіть не зміг осягнути цієї миттєвої епохи..А для мене цей час розтягнувся і ніяк не завершить свій цикл. Спіраль життєвих пригод знову й знову спиняється на тому місці де пару років, століть, зустрілися наші Я і не змогли порозумітись.....