(no subject)
Цієї весни, коли неймовірно пахли всі суцвіттячка яблунь, черешень та вишень, я дуже хотіла закохатися. Пірнути в басейн шалених емоцій. Впасти в колодязь солодких поцілунків, теплих обіймів та поглядів. І не тому, що я така самотня нещасна нікому непотрібна, а тому, що все кричало: "Хриха, бе-е-ери влюбляйся, не пожалієш!"
В травні мені весна закінчується. Травень - це все, . . . літо. Літо, просто літо!
Та шалена зелень не дає проходу. Хапає за руки, волоче в ліси-гаї, як псюка кістку з базару.
Повітря наповнене шаленим дурманом. Ну та, що я буду розказувати, самі ж нюхали!
Але я здаю канд.мінімуми (філософію і німецьку), вчу англійську, беру відпустку.
Нє, я не закохалася. Прошу вибачення у вишеньок-черешеньок, дєвачькі ні могу щось.