Природа рідного краю. Частина перша. Саратовська область
Хочу коротко написати про два моїх "рідних края" - Саратовську область та Волинь. Місцевості, м'яко кажучи, різні. По селах Волині я їжджу із великим задоволенням, особливо влітку та навесні. А ось по селах Саратовщини, окрім тієї пам'ятної експедиції українськими селами, я особливо не їздив. І ось зовсім нещодавно я поїхав до друга на весілля в справжнісіньке саратовське село аж за 200 км від обласного центру.
Взагалі, села на Волині виглядають значно краще саратовських, там живе більше людей, вони якісь більш охаяні та доглянуті. В Саратовській області багато сіл вимирає, в порожні хати масово заселяються курди та корейці. І якщо в містах з приїжджих переважно живуть кавказці, то в області потихеньку оточують Саратов вищезгадані. Ведуть вони досить традиційний спосіб життя, благ цивілізації мають мало, проте приріст населення дають відчутний (особливо курди).
Хати в селах будують з саману, бо дерево не росте, а цеглу купувати дорого. Саман - це такі цеглини з соломи, глини та інших добавок. Будинок з саману у розрізі виглядає так:
Потім просто обшивають деревом. Вологість в нашій області влітку низька, але все одно фундамент має бути високий та міцний. Не буде фундаменту - хата довго не простоїть. Потім хату обшивають деревом:
Як видно на фото вище, фундамент капітальний. І сама хата в добрих господарів стоїть. Переважна більшість хат виглядає не так добре:
А тут взагалі шедевр! Також розвалюється, на жаль. Історія церкви цікава. Напевно, будували німці (наш Енгельс був колись столицею Республікі Німців Поволжжя). Розвалили церкву совєти. Два рази збирали гроші з трьох навколишніх сіл на відновлення церкви, обидва рази гроші зникали разом із реставраторами. Вона дуже дуже велика (знизу під церквою пасуться звичайні корови, порівняйте).
Влітку в області досить тепло, десь +35 в холодку постійно, а на сонці завжди коло +45/+50. І дерев немає. Коли трошки дуйне вітерець піднімається пилюка, а дує вітер тут часто.
Тепер відійдемо трошки від села, прогуляємося степом. Дерев та води мало. Трави майже немає, бо вона вся сохне. Наступне фото зроблене 6-7 червня, коли на Волині все дуже і дуже зелене.
Дуже мені сподобалося як пасуть корів. Геть по-степовому. Об'єктивно, мені дуже шкода тих коровок, що їдять цілий рік сіно, бо як бачите, те, що в нас з землі росте, травою назвати важко. Молоко значно солодше і смачніше на Волині, це я як справжній цінитель коров'ячого свіжого молочка кажу :)
Ось проскакав пастух із собакою та батогом.
На дворі +40 було в той день, а вони цілий день скачуть поміж коровами. І це ще не все. Головний ворог в Саратові для мене - пилюка! Порохи! Пісок! Він всюди, він літає, застрягає в очах та зубах, машина на другий день після мийки вкривається тонким шаром пороху, на третій вже товстішим, на четвертий можна знову мити. Ось йдуть корівки. Корів не видно, пастуха також. Знайдіть на фото дві собаки)))
Так виглядає пересування корів через дамбу невеличкої степової ріки. До речі, то така підступна річ! Колись ми заночували в експедиції в наметах біля річки, а вночи пішов дощ. Дощ був короткий та не великий, але рівень ріки піднявся настільки, що наш мангал героічно пішов під воду разом із баняком. До намета не дійшло, слава богу. Але за якусь годину рівень води піднявся на метр точно. Так... відволікся. Дамба та корови:
В місцях, де стоїть вода чи тече річка, можна побачити справжні оазиси. Це біля озерця.
А цього добра в нас як бур'яну. Колись коло гаража викошував просто. Згадую історію, коли мій товариш на Волині посадив один нещасний кущик коноплі, ходив туди поливати, добрива якісь навіть сипав, а потім його батько пішов траву косити та випадково викосив той кущик :) Була ціла трагедія.
Ось так в нас живе село :) Наступний звіт зроблю про Волинь.
П.С. Зовсім забув, я ж на весілля їздив! Ось зробив фото молодят:
Взагалі, села на Волині виглядають значно краще саратовських, там живе більше людей, вони якісь більш охаяні та доглянуті. В Саратовській області багато сіл вимирає, в порожні хати масово заселяються курди та корейці. І якщо в містах з приїжджих переважно живуть кавказці, то в області потихеньку оточують Саратов вищезгадані. Ведуть вони досить традиційний спосіб життя, благ цивілізації мають мало, проте приріст населення дають відчутний (особливо курди).
Хати в селах будують з саману, бо дерево не росте, а цеглу купувати дорого. Саман - це такі цеглини з соломи, глини та інших добавок. Будинок з саману у розрізі виглядає так:
Потім просто обшивають деревом. Вологість в нашій області влітку низька, але все одно фундамент має бути високий та міцний. Не буде фундаменту - хата довго не простоїть. Потім хату обшивають деревом:
Як видно на фото вище, фундамент капітальний. І сама хата в добрих господарів стоїть. Переважна більшість хат виглядає не так добре:
А тут взагалі шедевр! Також розвалюється, на жаль. Історія церкви цікава. Напевно, будували німці (наш Енгельс був колись столицею Республікі Німців Поволжжя). Розвалили церкву совєти. Два рази збирали гроші з трьох навколишніх сіл на відновлення церкви, обидва рази гроші зникали разом із реставраторами. Вона дуже дуже велика (знизу під церквою пасуться звичайні корови, порівняйте).
Влітку в області досить тепло, десь +35 в холодку постійно, а на сонці завжди коло +45/+50. І дерев немає. Коли трошки дуйне вітерець піднімається пилюка, а дує вітер тут часто.
Тепер відійдемо трошки від села, прогуляємося степом. Дерев та води мало. Трави майже немає, бо вона вся сохне. Наступне фото зроблене 6-7 червня, коли на Волині все дуже і дуже зелене.
Дуже мені сподобалося як пасуть корів. Геть по-степовому. Об'єктивно, мені дуже шкода тих коровок, що їдять цілий рік сіно, бо як бачите, те, що в нас з землі росте, травою назвати важко. Молоко значно солодше і смачніше на Волині, це я як справжній цінитель коров'ячого свіжого молочка кажу :)
Ось проскакав пастух із собакою та батогом.
На дворі +40 було в той день, а вони цілий день скачуть поміж коровами. І це ще не все. Головний ворог в Саратові для мене - пилюка! Порохи! Пісок! Він всюди, він літає, застрягає в очах та зубах, машина на другий день після мийки вкривається тонким шаром пороху, на третій вже товстішим, на четвертий можна знову мити. Ось йдуть корівки. Корів не видно, пастуха також. Знайдіть на фото дві собаки)))
Так виглядає пересування корів через дамбу невеличкої степової ріки. До речі, то така підступна річ! Колись ми заночували в експедиції в наметах біля річки, а вночи пішов дощ. Дощ був короткий та не великий, але рівень ріки піднявся настільки, що наш мангал героічно пішов під воду разом із баняком. До намета не дійшло, слава богу. Але за якусь годину рівень води піднявся на метр точно. Так... відволікся. Дамба та корови:
В місцях, де стоїть вода чи тече річка, можна побачити справжні оазиси. Це біля озерця.
А цього добра в нас як бур'яну. Колись коло гаража викошував просто. Згадую історію, коли мій товариш на Волині посадив один нещасний кущик коноплі, ходив туди поливати, добрива якісь навіть сипав, а потім його батько пішов траву косити та випадково викосив той кущик :) Була ціла трагедія.
Ось так в нас живе село :) Наступний звіт зроблю про Волинь.
П.С. Зовсім забув, я ж на весілля їздив! Ось зробив фото молодят: