Тюленчик завтра отправляется в небольшое путешествие
Вперше за 4 роки їду до рідного міста. Хвилююча подія. Хочу побачити Львів таким, як я його люблю і пам"ятаю, але розумію, що багато чого змінилось. Скучила за всіма, з ким пов"язують теплі спогади про безтурботне дитинство, насичене шкільне життя і шалені студентські роки. Багато з ким хотіла б особисто зустрітись. Скільки пробуду у Львові - невідомо. 30 жовтня з донькою перетнемо кордон. В разі чого - 096 542 63 99
Не люблю розмов на тему політики: хто винуватий і що робити, але розумію поступово згасаючий інтерес і передбачаю ряд однотипних запитаннь, на які хочу відповісти зразу всім зацікавленим моєю персоною. Велика ймовірність, що завдяки цьому бажаючих зустрітись зі мною і поговорити "за жизнь" стане набагато менше. Фізично я не буду мати можливості зустрітись зі всіма або навіть з багатьма, з ким хотілось би. Часу обмаль, треба вирішити цілий ряд питань з документами.
Отож:
1. Питання: Чи бачила я "зелених чоловічків"?
Відповідь: "Ні, в нашому селі селищі міського типу не бачила. Бачила грізного виду стильних байкерів на набережній, коли розгортались історичні події.
2. Питання: Чи на референдум 2014 року люди йшли під прицілами автоматів?
Відповідь: Ні. Багато хто з ехоластичним (тепер я знаю, що це таке) захватом за власною волею йшли і голосували. Не за входження до складу Росії, а проти фашизму. Не всі, але багато хто. Мас-медіа вливання були настільки потужними, що в багатьох на політичній тематиці зірвало кришу. Сім"ї розпадались. Багаторічна дружба припинялась. Але це-інша історія.
3. Питання: Чи краще стало жити в Криму "при новому господарі"?
Відповідь: Однозначно не можу сказати. Життя в Ялті завжди було дорогим задоволенням. Зараз дещо акценти змінились. Можливо, бюрократії більше стало. Хоча в плані спорту, позашкільного розвитку дітей ситуація покращилась. Але як відомо - все відносно.
4. Питання: Чи плануємо ми повертатись до Львова?
Відповідь: Ні. Наразі - ні. Хоча.. Хоча якщо б мій чоловік закомандував... Поїхала б з ним хоч на край світу. В Канаду, наприклад :)
5. Питання: Чи сумуєш за Львовом?
Відповідь: Так, сумую. Але їду переконатись, що ми колись зробили правильний для себе крок і переїхали подалі від міського життя. Політика тут ні до чого.
6. Питання: Навіщо я це все пишу? Все одно будуть різні тлумачення.
Відповідь: Якась сила примушує. Ледве-ледве стримуюсь, що б не сказати зайвого.
Планую багато гуляти пішки. Донька просить показати їй Стрийський парк і гірки, з яких я в своєму дитинстві каталась на санчатах, на викинутих новорічних ялинках або просто на тому, що знаходилось поруч. Майя мало що пам"ятає з попередніх поїздок. Каже, що добре пам"ятає запах львівської квартири і величезні кімнати.
Обов"язково в планах прогулянок - Високий Замок і район 14-ї школи. Можливо - Карпати. Чітких планів немає, є лише велике бажання якомога більше забрати з собою вражень, емоцій. Дуже хочу розвіяти накопичену за стільки років ностальгію. В Крим я закохалась з першого погляду - минуло вже 15 років з тієї пори. А Львів назавжди залишиться у моєму серці містом, де я народилась, де навчилась дружити і любити, де отримувала різноманітний життевий досвід. Де вперше по-справжньому закохалась, де народились мої діти. Де поховані мої дідусь і бабця...
Залюбки прогуляюсь за компанію з тим, хто має на це час. Розумію шалений ритм життя більшості і взагалі я багато чого розумію) Але разом з тим - багато чого не розумію. Але для себе давно вирішила: якщо я не можу змінити ситуацию, я можу змінити своє відношення до неї.
Отож, до зустрічі.
Не люблю розмов на тему політики: хто винуватий і що робити, але розумію поступово згасаючий інтерес і передбачаю ряд однотипних запитаннь, на які хочу відповісти зразу всім зацікавленим моєю персоною. Велика ймовірність, що завдяки цьому бажаючих зустрітись зі мною і поговорити "за жизнь" стане набагато менше. Фізично я не буду мати можливості зустрітись зі всіма або навіть з багатьма, з ким хотілось би. Часу обмаль, треба вирішити цілий ряд питань з документами.
Отож:
1. Питання: Чи бачила я "зелених чоловічків"?
Відповідь: "Ні, в нашому селі селищі міського типу не бачила. Бачила грізного виду стильних байкерів на набережній, коли розгортались історичні події.
2. Питання: Чи на референдум 2014 року люди йшли під прицілами автоматів?
Відповідь: Ні. Багато хто з ехоластичним (тепер я знаю, що це таке) захватом за власною волею йшли і голосували. Не за входження до складу Росії, а проти фашизму. Не всі, але багато хто. Мас-медіа вливання були настільки потужними, що в багатьох на політичній тематиці зірвало кришу. Сім"ї розпадались. Багаторічна дружба припинялась. Але це-інша історія.
3. Питання: Чи краще стало жити в Криму "при новому господарі"?
Відповідь: Однозначно не можу сказати. Життя в Ялті завжди було дорогим задоволенням. Зараз дещо акценти змінились. Можливо, бюрократії більше стало. Хоча в плані спорту, позашкільного розвитку дітей ситуація покращилась. Але як відомо - все відносно.
4. Питання: Чи плануємо ми повертатись до Львова?
Відповідь: Ні. Наразі - ні. Хоча.. Хоча якщо б мій чоловік закомандував... Поїхала б з ним хоч на край світу. В Канаду, наприклад :)
5. Питання: Чи сумуєш за Львовом?
Відповідь: Так, сумую. Але їду переконатись, що ми колись зробили правильний для себе крок і переїхали подалі від міського життя. Політика тут ні до чого.
6. Питання: Навіщо я це все пишу? Все одно будуть різні тлумачення.
Відповідь: Якась сила примушує. Ледве-ледве стримуюсь, що б не сказати зайвого.
Планую багато гуляти пішки. Донька просить показати їй Стрийський парк і гірки, з яких я в своєму дитинстві каталась на санчатах, на викинутих новорічних ялинках або просто на тому, що знаходилось поруч. Майя мало що пам"ятає з попередніх поїздок. Каже, що добре пам"ятає запах львівської квартири і величезні кімнати.
Обов"язково в планах прогулянок - Високий Замок і район 14-ї школи. Можливо - Карпати. Чітких планів немає, є лише велике бажання якомога більше забрати з собою вражень, емоцій. Дуже хочу розвіяти накопичену за стільки років ностальгію. В Крим я закохалась з першого погляду - минуло вже 15 років з тієї пори. А Львів назавжди залишиться у моєму серці містом, де я народилась, де навчилась дружити і любити, де отримувала різноманітний життевий досвід. Де вперше по-справжньому закохалась, де народились мої діти. Де поховані мої дідусь і бабця...
Залюбки прогуляюсь за компанію з тим, хто має на це час. Розумію шалений ритм життя більшості і взагалі я багато чого розумію) Але разом з тим - багато чого не розумію. Але для себе давно вирішила: якщо я не можу змінити ситуацию, я можу змінити своє відношення до неї.
Отож, до зустрічі.