я повернувся у жж. принаймні клавою
буває коли хочеться написати суди щось про людей із якими я контактую. іноді навіть хочеться спитати
у когось із читачів цього журналу поради, як саме себе поводити із певними персонажами.
часто стримуюся, через те, що з-поміж людей які мене читають є багато із тих про кого писав би. люди стали б себе впізнавати
у літерах моїх текстів чи навіть між рядками їх.
я більш-ніж впевнений, - мені б не вдалося уникнути єдиного трактування, як і єдиного способу прочитання.
зашифровувати щось кудись дуже - теж не варіант, бо тоді я б надто багато сховав і багато чого б переплутав
я б заплутав себе та інших.
я б був або гіпервідвертим або тупим балаболом. і хтось би мене полюби, а хтось би зненавидів.
прикро, що теперішнє моє соціальне життя майже повністю позбавлене інтернет-інтимності.
добре, що моє теперішнє соціальне життя майже повністю позбавлене інтернет-інтимності.
я не знаю, якій із двох останнім рядків вартувало б закреслити чи делітнути.
у когось із читачів цього журналу поради, як саме себе поводити із певними персонажами.
часто стримуюся, через те, що з-поміж людей які мене читають є багато із тих про кого писав би. люди стали б себе впізнавати
у літерах моїх текстів чи навіть між рядками їх.
я більш-ніж впевнений, - мені б не вдалося уникнути єдиного трактування, як і єдиного способу прочитання.
зашифровувати щось кудись дуже - теж не варіант, бо тоді я б надто багато сховав і багато чого б переплутав
я б заплутав себе та інших.
я б був або гіпервідвертим або тупим балаболом. і хтось би мене полюби, а хтось би зненавидів.
прикро, що теперішнє моє соціальне життя майже повністю позбавлене інтернет-інтимності.
добре, що моє теперішнє соціальне життя майже повністю позбавлене інтернет-інтимності.
я не знаю, якій із двох останнім рядків вартувало б закреслити чи делітнути.