Ледве згадала пароль. Гадала, все вже, прощавай, акаунт.
Давно нічого не писала. Вибачте, кому не відповіла - слова не йдуть, не можу. Колись я багато спілкувалася в мережі, а останнім часом... все більше мовчки.
Тим більше, що і помовчати є про що.
Втратила дуже близьку людину. Довелося поїхати до Крима. Витримала шість днів, повернулася до Києва в настрої "кого б убити".
Але за справою Савченко стежу (от тільки добрих новин, на жаль, небагато...) До речі, нещодавно її книжка друком вийшла, я й не знала - "Сильне ім’я Надія". Мережею гуляє кілька сторінок - класно. Така жива українська, и Надю крізь текст ніби видно, ніби чути наживо. Якщо десь трапиться книжка - може, куплю.
І до пана професора на лекцію завтра збиралася. А тут раптом аж
такееее....
Ну нічого, четвер то четвер.
Маю намір бути, хоча доведеться деякі плани підкорегувати.
(може, помилок наробила, не знаю - поспішаю й не дуже уважна зараз)