страшно жити без посмішок

Dec 10, 2010 16:38

Я дуже не люблю потяги, особливо коли їду сама без друзів. Особливо лякаюсь плацкарту - лякає факт чужих людей - підлаштовуватися піж кожного зі своїми звичками. Хтось любе постійно їсти, особливо, їжу з "запахом", хтось безперестанно триндіти, хтось смердіти шкарпетками, хтось хропіти, хтось бухати, хтось дратується від мого нічного світла для читання, хтось від клацання клавіатури чи від того шо я туди-сюди лажу.

Якби було прекрасно, якщо би були одиночні палати в лікарні. Хто хоче триндіти - вибирають собі "плацкарт", хто ні - одиночну "камеру". І не треба дивитися на ті жахи на сусідніх ліжках і слухати той стогін, і жахливі розповіді - безперестанні розповіді... і свого горя собі хватає.

Хотіла абстрагуватися і піти у бар пити пиво:) а сказали - не можна, антибіотик.

Після моєї сварки з начальником відділу за його звичку кричати на людей, мій доктор сказав, шо начальник (дізнавшись шо я журналіст) дасть мені деякі ліки безплатно. Я культурно відмовилася - хай типу зовсім знедоленим дадуть, і шо я за рівні права між хворими.. Потім санітарка розказала, шо ліки безплатні підуть не знедоленим, а чиновникам небідним, які в лікарню потрапляють і перед ними вислужуються, як хотіли перед мною.

На ФБ запропонуали написати 10 веселих і корисних речей, якими можна зайнятися в лікарні.

Придумала лише три:
1. Бавитися в аналогії між ходячими тут лікарями і інернами і героями Хауса і Інтернів.
2. Нарешті схуднути - апетиту да, зовсім нема.
3. Зробити купу роботи - але наразі я чомусь її не роблю)
Що можа веселого знайти в лікарні? Розкажіт ваш досвід.
П.С. бо завданян номер один наразі - не зійти з розуму. І сорі, шо я про лікарню знову, але виговриться хочеться.

срака-мотика, жизнь моя веселуха, млять, життя-буття, я, битовуха, опит-допит

Previous post Next post
Up