Я сидів, ти сидів...
За радянських часів був такий анекдот:
Сидять два євреї, і один каже: "Дивись, у мене є машина, і в тебе є машина. А в цього Ізі - нема. Давай зробимо так, щоб і в нього була машина".
Сидять два грузини, і один каже: "Дивись, у мене є дача, і в тебе є дача, а в цього Гіві - нема. Давай зробимо так, щоб і в нього була дача".
Сидять два українці, і один каже: "Дивись, я сидів, ти сидів, а цей наш друг Іван - не сидів. Давай зробимо так, щоб і він сів".
До чого цей анекдот сьогодні?
Не в образу українцям, але дуже багато хто розмірковує саме так:
"Я ризикнув і здуру (або через страх) вколов собі експериментальний, неперевірений генетичний препарат, треба зробити так, щоб усі його вкололи. А то якщо зі мною щось трапиться, вийде, що я один такий дурень. Та й помирати не так страшно, якщо довкола всі теж помирають».
Чи не це причина агресії, цинізму та глузувань у наш бік з боку "вакцинованих"?