(no subject)
розчарування... ти давно не заходило в гості(
так сумно,коли хороші люди заходять не туди, коли слабкі, щоб визнати себе, коли надягають образи, а ти ж все бачиш як на долоні, коли ти підіграєш просто, щоб не образити, коли зациклення, коли відметання обирають замість прийняття, коли намагаються себе піднести в твоїх очах...а насправді ж вони просто обділені щирістю з боку світу, і ти готовий бездвозмездно.тоесть даром, нею поділитись...а це вже не допоможе...
і, кааааатя, чого ти лізеш, куди тебе не просять...а відчуття наче просять, поміж рядків...вочевидь хибні відчуття. і якось вже не зупиняються запущені вічні двигуни переживання за тих, хто колись здавався хорошим.
і звідки ця переоцінка звичайних? як будується неіснуючий образ хорошого на місці нічого? Абсолюте, попіклуйся, будь ласка, про всіх за кого я переживаю!
так сумно,коли хороші люди заходять не туди, коли слабкі, щоб визнати себе, коли надягають образи, а ти ж все бачиш як на долоні, коли ти підіграєш просто, щоб не образити, коли зациклення, коли відметання обирають замість прийняття, коли намагаються себе піднести в твоїх очах...а насправді ж вони просто обділені щирістю з боку світу, і ти готовий бездвозмездно.тоесть даром, нею поділитись...а це вже не допоможе...
і, кааааатя, чого ти лізеш, куди тебе не просять...а відчуття наче просять, поміж рядків...вочевидь хибні відчуття. і якось вже не зупиняються запущені вічні двигуни переживання за тих, хто колись здавався хорошим.
і звідки ця переоцінка звичайних? як будується неіснуючий образ хорошого на місці нічого? Абсолюте, попіклуйся, будь ласка, про всіх за кого я переживаю!