Соціально-політичне (типу стаття)
Я ніколи не пишу про політику, але тут вирішила викласти просто свій погляд на політичну ситуацію у розрізі соціології (хоч я й не соціолог).
Почнемо з простого: в кожного з нас є компанія друзів, або навчальна група в універі або робочий колектив. У кожній такій малій групі є свій лідер: у перших двох випадках це завжди є лідер неформальний,тобто такий, якого решта учасників схвалила і обрала, визначивши, що саме він найкраще буде задовольняти певні потреби групи (зауважимо, що це далеко не завжди найприємніша чи найбільш розумна людина у групі). Що відбувається далі? У процесі комунікації лідер здійснює свій вплив на групу, а група здійснює вплив на лідера, оскільки взаємодія процес двосторонній. Якщо ж, у якийсь момент, лідер перестає задовольняти групу, то група природно реагує, створюючи Анти-дію. Анти-дія може бути різна і, що характерно, не завжди помітна: починаючи від критичних зауважень і розпускання пліток - до кидання коктейлів молотова. Анти-дія у результаті призводить або до зміни лідера, або частіше - до зміни поведінки лідера. Та, якщо лідер не влаштовує лише кількох людей у групі, результату, скоріше за все, не буде ніякого, бо цю Анти-дію не схвалять інші учасники, все замнеться, а в найгіршому випадку незадоволених взагалі викинуть з групи.
Держава, народ і президент, на мою думку, - це практично та сама модель, лише у значно більших масштабах. Тому фразу "народ має таку владу на яку заслуговує", я би радила сприймати менш драматично. Просто нас 46 мільйонів і ми усі різні: шахтарі, вчителі, бандити, науковці, студенти і бізнесмени. І через це ми й маємо такого собі "середньо-арифметичного" лідера, який в більшій чи меншій мірі здатний задовольняти потреби і очікування людей. Незадоволені , принаймні, поки що є у меншості. Вони створюють свою Антидію, але вона на разі є явно недостатньою для продукування реальних змін. Бо більшість - усе влаштовує. В цьому немає нічого трагічного, це навіть добре, бо сильна Анти-дія у нашій ситуації - це майже гарантована громадянська війна. Хоча, громадянська війна - це можливо й добре у перспективі для майбутніх поколінь, державотворення і політичного процесу, але для кожної окремо взятої особистості - це катастрофа.
Отже висновок - така ситуація буде тривати, поки в нас не зміниться соціальний склад населення. А для цього треба народжувати побільше дітей і виховувати їх у традиціях патріотизму, любові, віри в чисте добре і світле і т.д. )))
Тоді вони виростуть і закидають усіх коктейлями молотова (у достатній кількості). )
Мораль - кохаймося, бо ми того варті ))))
P.S.: знаю що у френд-стрічці багато журналістів і взагалі грамотних людей, тому прохання - потицяйте мене мордочкою в помилки будь-ласка )
Почнемо з простого: в кожного з нас є компанія друзів, або навчальна група в універі або робочий колектив. У кожній такій малій групі є свій лідер: у перших двох випадках це завжди є лідер неформальний,тобто такий, якого решта учасників схвалила і обрала, визначивши, що саме він найкраще буде задовольняти певні потреби групи (зауважимо, що це далеко не завжди найприємніша чи найбільш розумна людина у групі). Що відбувається далі? У процесі комунікації лідер здійснює свій вплив на групу, а група здійснює вплив на лідера, оскільки взаємодія процес двосторонній. Якщо ж, у якийсь момент, лідер перестає задовольняти групу, то група природно реагує, створюючи Анти-дію. Анти-дія може бути різна і, що характерно, не завжди помітна: починаючи від критичних зауважень і розпускання пліток - до кидання коктейлів молотова. Анти-дія у результаті призводить або до зміни лідера, або частіше - до зміни поведінки лідера. Та, якщо лідер не влаштовує лише кількох людей у групі, результату, скоріше за все, не буде ніякого, бо цю Анти-дію не схвалять інші учасники, все замнеться, а в найгіршому випадку незадоволених взагалі викинуть з групи.
Держава, народ і президент, на мою думку, - це практично та сама модель, лише у значно більших масштабах. Тому фразу "народ має таку владу на яку заслуговує", я би радила сприймати менш драматично. Просто нас 46 мільйонів і ми усі різні: шахтарі, вчителі, бандити, науковці, студенти і бізнесмени. І через це ми й маємо такого собі "середньо-арифметичного" лідера, який в більшій чи меншій мірі здатний задовольняти потреби і очікування людей. Незадоволені , принаймні, поки що є у меншості. Вони створюють свою Антидію, але вона на разі є явно недостатньою для продукування реальних змін. Бо більшість - усе влаштовує. В цьому немає нічого трагічного, це навіть добре, бо сильна Анти-дія у нашій ситуації - це майже гарантована громадянська війна. Хоча, громадянська війна - це можливо й добре у перспективі для майбутніх поколінь, державотворення і політичного процесу, але для кожної окремо взятої особистості - це катастрофа.
Отже висновок - така ситуація буде тривати, поки в нас не зміниться соціальний склад населення. А для цього треба народжувати побільше дітей і виховувати їх у традиціях патріотизму, любові, віри в чисте добре і світле і т.д. )))
Тоді вони виростуть і закидають усіх коктейлями молотова (у достатній кількості). )
Мораль - кохаймося, бо ми того варті ))))
P.S.: знаю що у френд-стрічці багато журналістів і взагалі грамотних людей, тому прохання - потицяйте мене мордочкою в помилки будь-ласка )