Казка про дракона
Під снігом і льодом, під масною чорною товщею ґрунту, у жовтогарячій вогняній кімнаті, неподалік від самого центру землі, жив дракон. Це було його помешкання. Він не мав звички виходити на поверхню, бо там було надто холодно. А у норі було тепло і затишно: стіни були зроблені з магми, просторе ложе прямісінько під вулканом завжди зігрівало у будь-яку еру сонця, великий камін з літосферних плит вражав своєю довершеністю і слухняно запалювався поглядом або подихом. Загалом можна сказати, що дракон був щасливим. На календарі залишалось 18 ер до наближення сонця - вже й не так багато. А зараз спати…
Прокинувшись через одну еру Дракон перегорнув сторінку календаря і посміхнувся - сьогодні у нього було день народження. 26 ер, мало чи багато? Яка з рештою різниця, якщо дракони можна сказати безсмертні: кожні сто ер сонце наближається до них рівно так близько, щоб вони могли до нього долетіти, не втомивши крила, а тоді розлягтися, утворивши на сонці ледь помітні плями.
Зваривши на вогні чаю з ромом, дракон відполірував металеві пазурі до блиску. Раптом йому спала на думку ідея злітати на сусідню планету до однієї знайомої дракона. А чому б і не влаштовувати невеличке свято? Вогняні вихори, велетенські смолоскипи з тисячолітніх дубів, феєрверки на усе небо та… приємне товариство.
Ліниво потягнувшись, дракон виліз з нори, спричинивши невеличкий землетрус. Падав сніг, усе вкрила крига, було дуже холодно, навколо усе було безнадійно білим (дракон навіть не знав цього кольору). Він кілька разів дихнув вогнем, запаливши навколишні дерева та додавши білій палітрі помаранчевого, жовтого та оранжевого. Люди дуже перелякалися, але дерево, яке спалахнуло створювало навколо світло і гріло своїм теплом. Дракона люди не помітили, як і усе красиве, незвичне та надто велике для їх очей. Але й досі люди у дні народження люди запалюють свічки. Дракон, пролітаючи раз в мільйон років у небі, бачить багато оранжевих цяточок унизу і почувається затишно.
Прокинувшись через одну еру Дракон перегорнув сторінку календаря і посміхнувся - сьогодні у нього було день народження. 26 ер, мало чи багато? Яка з рештою різниця, якщо дракони можна сказати безсмертні: кожні сто ер сонце наближається до них рівно так близько, щоб вони могли до нього долетіти, не втомивши крила, а тоді розлягтися, утворивши на сонці ледь помітні плями.
Зваривши на вогні чаю з ромом, дракон відполірував металеві пазурі до блиску. Раптом йому спала на думку ідея злітати на сусідню планету до однієї знайомої дракона. А чому б і не влаштовувати невеличке свято? Вогняні вихори, велетенські смолоскипи з тисячолітніх дубів, феєрверки на усе небо та… приємне товариство.
Ліниво потягнувшись, дракон виліз з нори, спричинивши невеличкий землетрус. Падав сніг, усе вкрила крига, було дуже холодно, навколо усе було безнадійно білим (дракон навіть не знав цього кольору). Він кілька разів дихнув вогнем, запаливши навколишні дерева та додавши білій палітрі помаранчевого, жовтого та оранжевого. Люди дуже перелякалися, але дерево, яке спалахнуло створювало навколо світло і гріло своїм теплом. Дракона люди не помітили, як і усе красиве, незвичне та надто велике для їх очей. Але й досі люди у дні народження люди запалюють свічки. Дракон, пролітаючи раз в мільйон років у небі, бачить багато оранжевих цяточок унизу і почувається затишно.