Як в кіно

[true_bilka]

Живу я останній тиждень наче в кіно, справді.
А от ще віршик Мар'яни Савки. Все більше переконуюсь що у творчих людей є якісь пророчі здібності.

Дегустація смерті - смак солодкаво-солоний.
Особлива вимога часу - поцілити влучно.
Неможливо продовжити лінію через долоню,
неможливо сміятися вголос, лише беззвучно.

Знову одяг старий переходить прогірклим димом,
знову спалюєш пам’ять разом зі сміттям газетним.
Починається дощ, і калюжі стають рудими,
і задушливо пахне вокзалом, вином, клозетом.

Дегустація крові. Змазаний слід помади.
На щоці непоголеній ворога - присмак солі.
За підручником Юди довго вивчаєш зраду
і практичну пораду: не відчувати болю.

І десь понад юрбою,
добою,
де зупинено час,
наче ангела глас:
я з тобою…

**
Сніг починає іти
тільки поночі. Спішно.
В наших кишенях ні курива, ні зерна.
Хто засіватиме сіни господарів грішних?
Щедрий вам вечір.
Це не остання війна.

Рік народився.
Були тяжкі пологи.
Тихо сніги кривавить нова зоря.
Не піднімати голову від підлоги!
Щедрий вам вечір.
Це не останній заряд.

Глиняні дзвоники.
Чути знадвору кроки.
Входять сніги і янголи до села.
Котяться, котяться яблука червонобокі...
... Добрий вам вечір...
падають зі стола.