Хата-читальня
Вирішила пригадати усі книги які мене так чи інакше вразили за останній час і про які я тут чомусь не писала. Ось знову моя п'ятірка лідерів:
1. Сельма Лагерлеф "Сага о Йесте Берлинге".
Я з дитинства знала цю письменницю як авторку дитячої літератури, а вже пізніше дізналась, що вона написала багато усього і між іншим є першою в історії жінкою, що отримала Нобелівську премії з літератури (1909). Описати книгу важко: для сучасного читача її стилістика можливо буде незрозуміла чи навіть смішна, бо це справжня поезія у прозі, це надзвичайна і драматична історія життя, яка розповідається з усією можливою любов'ю і співчуттям до людини. Для декого тут можливо буде забагато християнства. Але чого точно не знайдете у книзі, так це фальшивості, моралізаторства і занудства, яке в мене власне і асоціюється з сучасними рисами цієї релігії... Мабуть кожен зрозуміє Йесту - колишнього священника, кавалера, співця, скитальця, зрадника, чоловіка. Бо й нас життя не шкодує і часом влаштовує різні сюрпризи. Та все ж життя Йести складніше і надзвичайніше, тому і називається "сагою". Тут і пригоди і витівки і кохання і зрада, гріх і розплата і угода з дияволом - все це з величчю і масштабністю притаманною древнім легендам і переказам.
2. Зэди Смит "О красоте". Це насправді один з наймайстерніших романів, який я читала останнім часом. Усе відносне, не існує абсолютних істин. Це майже посібник по відносності, і як таблетка від впевненості, що можна жити за якимось заздалегідь написаними схемами. Це - вихід за межі комфорту разом з героями. Ще тут багато підлітковго бунту. Але він притаманний зовсім не лише підліткам. Звісно можна сказати, що більшість проблем, які тут поставлені не зовсім актуальні для нашого суспільства. Але за зовнішнім нашаруванням тих соціальних проблем ховаються ті ж самі монстри кожної людини, незалежно від країни проживання, віку, статі чи релігії - страх, відчай, брехня, зневіра. Довго думала над назвою книги, а потім раптом згадала як ми з одним другом десь три години сперечались про те - що вона та краса і чи можна її втиснути в якісь об'єктивні категорії. Виявилось що ні, не можна. "Отож-бо й воно" - кагби говорить нам Зеді Сміт :)
3. Урсула Познански "Ереб". Це книга як комп'ютерна гра, про яку в ній і йдеться - вона затягує поки не закінчиш, поки не перейдеш на наступний рівень, а тут раптом і ранок настав. І ще тут дуже багато про різні способи маніпулювання людьми, про те як підібрати до кожного ключ. І ніби просто сказати - не ведись, думай своєю головою. Але що коли у гру вступають твої друзі, близькі, люди яким ти звик довіряти? Важко втриматись від маленького спойлера: гра особлива тим, що змушує робити тебе певні дії у світі реальному.І ось тут починається найцікавіше: де межа яку ти не зможеш перейти? В "Еребі" дуже багато схожого на Стівена Кінга, але без його повільного розгортання сюжету, притаманного більшості великих романів. Щиро рекомендую як прихильнкам легкої так і важкоартилерійної літератури.
4.Сільвія Платт "Под стеклянным колпаком". Ну не моя це література. Не розумію я нащо таке писати. Хіба як посібник: "Як потрібно мислити і діяти, що закінчити життя самогубством, побувавши перед тим в психушці". Єдине чим книга цінна - безкомпромісною відвертістю. Ще ніколи не читала автобіографічних романів з таким рівнем стриптизу і відсутності будь-якого жалю до себе.
5."Один в океане" Слава Курилов. Це ніби як повна протилежність до попереднього пункту. Той самий жанр автобіографії, і більше ні грама спільного. Скільки тут усього! Людина описує фантастичні речі простими і звичайними словами, без жодного пафосу, просто розказує як воно було. Хоча що в цьому фантастичного? Людина багато років займалась саморозвитком, людина прийняла рішення і зробила Вчинок. Шукала свій шлях, знайшла його і пішла ним навпростець. Чи є тут якась магія чи фантастика? Чи у тому факті, що Курилов вижив після триденного запливу в відкритому океані? Я не знаю. Але це рідкісно хороша щира і справжня книга, без цього американського "пазітівчику", без викривлення тієї ідеї, що "людина може якщо захоче". Бо воно ніби й правда, але за останні роки стало таким штампом, що все важче у це віриться...
1. Сельма Лагерлеф "Сага о Йесте Берлинге".
Я з дитинства знала цю письменницю як авторку дитячої літератури, а вже пізніше дізналась, що вона написала багато усього і між іншим є першою в історії жінкою, що отримала Нобелівську премії з літератури (1909). Описати книгу важко: для сучасного читача її стилістика можливо буде незрозуміла чи навіть смішна, бо це справжня поезія у прозі, це надзвичайна і драматична історія життя, яка розповідається з усією можливою любов'ю і співчуттям до людини. Для декого тут можливо буде забагато християнства. Але чого точно не знайдете у книзі, так це фальшивості, моралізаторства і занудства, яке в мене власне і асоціюється з сучасними рисами цієї релігії... Мабуть кожен зрозуміє Йесту - колишнього священника, кавалера, співця, скитальця, зрадника, чоловіка. Бо й нас життя не шкодує і часом влаштовує різні сюрпризи. Та все ж життя Йести складніше і надзвичайніше, тому і називається "сагою". Тут і пригоди і витівки і кохання і зрада, гріх і розплата і угода з дияволом - все це з величчю і масштабністю притаманною древнім легендам і переказам.
2. Зэди Смит "О красоте". Це насправді один з наймайстерніших романів, який я читала останнім часом. Усе відносне, не існує абсолютних істин. Це майже посібник по відносності, і як таблетка від впевненості, що можна жити за якимось заздалегідь написаними схемами. Це - вихід за межі комфорту разом з героями. Ще тут багато підлітковго бунту. Але він притаманний зовсім не лише підліткам. Звісно можна сказати, що більшість проблем, які тут поставлені не зовсім актуальні для нашого суспільства. Але за зовнішнім нашаруванням тих соціальних проблем ховаються ті ж самі монстри кожної людини, незалежно від країни проживання, віку, статі чи релігії - страх, відчай, брехня, зневіра. Довго думала над назвою книги, а потім раптом згадала як ми з одним другом десь три години сперечались про те - що вона та краса і чи можна її втиснути в якісь об'єктивні категорії. Виявилось що ні, не можна. "Отож-бо й воно" - кагби говорить нам Зеді Сміт :)
3. Урсула Познански "Ереб". Це книга як комп'ютерна гра, про яку в ній і йдеться - вона затягує поки не закінчиш, поки не перейдеш на наступний рівень, а тут раптом і ранок настав. І ще тут дуже багато про різні способи маніпулювання людьми, про те як підібрати до кожного ключ. І ніби просто сказати - не ведись, думай своєю головою. Але що коли у гру вступають твої друзі, близькі, люди яким ти звик довіряти? Важко втриматись від маленького спойлера: гра особлива тим, що змушує робити тебе певні дії у світі реальному.І ось тут починається найцікавіше: де межа яку ти не зможеш перейти? В "Еребі" дуже багато схожого на Стівена Кінга, але без його повільного розгортання сюжету, притаманного більшості великих романів. Щиро рекомендую як прихильнкам легкої так і важкоартилерійної літератури.
4.Сільвія Платт "Под стеклянным колпаком". Ну не моя це література. Не розумію я нащо таке писати. Хіба як посібник: "Як потрібно мислити і діяти, що закінчити життя самогубством, побувавши перед тим в психушці". Єдине чим книга цінна - безкомпромісною відвертістю. Ще ніколи не читала автобіографічних романів з таким рівнем стриптизу і відсутності будь-якого жалю до себе.
5."Один в океане" Слава Курилов. Це ніби як повна протилежність до попереднього пункту. Той самий жанр автобіографії, і більше ні грама спільного. Скільки тут усього! Людина описує фантастичні речі простими і звичайними словами, без жодного пафосу, просто розказує як воно було. Хоча що в цьому фантастичного? Людина багато років займалась саморозвитком, людина прийняла рішення і зробила Вчинок. Шукала свій шлях, знайшла його і пішла ним навпростець. Чи є тут якась магія чи фантастика? Чи у тому факті, що Курилов вижив після триденного запливу в відкритому океані? Я не знаю. Але це рідкісно хороша щира і справжня книга, без цього американського "пазітівчику", без викривлення тієї ідеї, що "людина може якщо захоче". Бо воно ніби й правда, але за останні роки стало таким штампом, що все важче у це віриться...