Я загалом мушу з соромом зізнатись, що класичної музики не знаю не розумію не люблю і не вгадаю жодної навіть самої відомої мелодії по композитоу. Ну крім "fur elize" хіба. Мені важко окреслити за що я не люблю Моцарта і Вівальді - але увесь цей пафос і позитив і правильна ритміка - явно не для мене. Виокремлюю я з цього всього хіба Вагнера - це щось геть особливе: не влазить ні в які рамки і рве усі шаблони. А ось тут раптом, розстроєна астрономічними цінами на квитки на Бабкіна, я зустріла Араміса. І він розповів мені, що порядна Галицька панянка має мати добрий смак і він розповів мені про Шнітке. І це виявилось точне попадання! Ці рвані ритми, трагічні переходи, наростання звуку - "я це люблю!". Правда біографія на вікіпедії не видає геть нічого цікавого: що він був за людина, що пережив, кого любив? Тільки сухі факти: народився, жив, вчився, вчив, вмер... А ви любите класиків? Кого і за що?
Click to view