Старість і смерть
Раніше це було щось дуже віддалене, дуже страшне і неприємне. Тепер ж старість мене майже не лякає - хіба у тому випадку якщо я нароблю у молодому чи зрілому віці якихось невиправних помилок. Але загалом старість уявляється в доволі райдужних фарбах - я планую не хворіти і дбати про своє здоров'я, бути знаною письменницею, їздити по світу і дійти до геніальності у кулінарії :) А також жити десь на березі моря, щоб мої внуки коли приїжджають літом могли б там купатись. Ну і звісно я буду курити люльку - не часто - але інколи теплими літніми ночами, згадуючи щось, і мугикаючи пісні 40-річної давності... І ще подумалось, що мабуть років через 40 вже не буде цих бабаців - у квітчастих хустках, довгих спідницях і з цими такими вицвівшими очима. Я і моє покоління швидше за все й у старості ходитимуть в джинсах... Про це так дивно думати.
І, водночас, я не те щоби боюсь смерті- але не хочу, щоб вона була трагічною як мені колись уявлялось - бо нещасний випадок для близьких - це найгірше, що можна уявити. Хоча вбивство теж погано - бо породжує агресію і жагу помсти. Тому я б воліла померти якось легко і спокійно.
А ще мені з точки зору буддизму, теорій реінкарнацій і т.д. незрозуміло чому Ганді помер саме так. Чи є смерть від вбивства певним знаком? Чи покаранням? Чи навпаки способом швидкісного вознесіння? Чи можливо вид смерті в принципі не має жодного значення, там у вищих матеріях...
І, водночас, я не те щоби боюсь смерті- але не хочу, щоб вона була трагічною як мені колись уявлялось - бо нещасний випадок для близьких - це найгірше, що можна уявити. Хоча вбивство теж погано - бо породжує агресію і жагу помсти. Тому я б воліла померти якось легко і спокійно.
А ще мені з точки зору буддизму, теорій реінкарнацій і т.д. незрозуміло чому Ганді помер саме так. Чи є смерть від вбивства певним знаком? Чи покаранням? Чи навпаки способом швидкісного вознесіння? Чи можливо вид смерті в принципі не має жодного значення, там у вищих матеріях...
Click to view