Марсианские хроники
Путін читав утрєнні сводки і меланхолічно гамселив Лаврова мордой об стєну.
- Но за шо, я не поняв? - возмущался Лавров.
- Щас дочитаю і скажу, - сердито отвєчав Путін. - Вот, напрімєр, НАТО начало поставку украм оружія. Как это понімать?
- А я прі чьом? - обіжався Лавров. - То ж ваш Жиріновський пугал їх ковровимі бомбардіровкамі.
- Он дурак, йому можна, - отвічав Путін, подкрєпляя сказане копняком. - А ти почєму не разрулив, глист очкастий?
- А хто мне повєріт после того, как я трі месяца врал, шо наші войска там нє воюют? С меня уже только ржут, - обіжався Лавров.
- А санкції почему ввєлі? - строго спрашував Путін. - Почєму нє прєпятствовал?
- Так я питався! - оправдувався Лавров. - Мєня нє желалі слушать.
- Говоріш, нє желалі? - Путін на минутку задумався. Лавров воспользувався паузой, шоб отдишаться.
- Значіть, хрєново питався! - заключив Путін і продолжив ізбівать Лавровим стєну. - Про ядєрну пиль вспоминав?
- Вспоминав, - плакав Лавров.
- А говоріл, шо отключим газ?
- Говоріл, только нє бєйтє…
- Как же тєбя нє біть, єслі ти всьо сдєлал, а оно нє работаєт? - снова задумався Путін. - Хотя…
Путін швирнув Лаврова на пол і властно приказав:
- Об'являй озабочєнность состоянієм русского язика в Прібалтікє!
- Зачєм? - нє понял Лавров.
- А шо, єсть другіє ідєї? - угрожающе поінтєрєсувався Путін.
- Нікак нєт, - поспішив сообщить Лавров.
- Ну так бєгом, ісполнять!
Лавров подскочив на ноги і, перечіпаясь, вибєжал з комнати. Путін з довольной ухмилкой пододвинув побліже тєлєфон, сложив руки на животі і прийнявся ждать. Вскорє раздався звонок.
- Гутен таг! - важно проізньос Путін, поднявши трубку.
- Как догадался? - сердито поінтєрєсувались оттуда.
- Їй-бо, Гєля, ти ж як открита кніга, - розсміявся Путін. - Чуть шо - тут же спєшиш виразить озабочєнность.
- Володя, нє смєшно, - пожалувались в трубкє. - Шо за прікол з Прібалтікой, тобі мало санкцій?
- А шо за прікол з поставкой оружія Українє? - спросив Путін в отвєт. - Хочеш воєвать - давай как в стариє, добриє врємєна, а не чужими руками.
- Володя, а зачєм вообщє воєвать? - грустно поінтєрєсувались в трубкє.
- А потому шо кєм я для вас бил? Вот кєм? - істєрічєскі закричав Путін. - Королєвой бєнзоколонкі? Занозой в жопє, которой можно прєнєбрєчь, прінімая важні рєшенія?
- Так ти же всєгда бил протів любих прєдложеній. Как тєбя слушать? - удівілісь на том конце.
- Потому шо ви мєня нє уважалі! - обіжався Путін. - Хаханькі, хіханькі, дружескіє похлопиванія по плєчу… Я вам хто, собутильнік ілі прєзідєнт вєлікой дєржави? Хто ви такіє, шоб позволять сєбє оспарювать мою волю? Ви шо, кручє Дугіна, Рогозіна ілі хотя б Жиріновського? Да он Єльцина пєрєжил і вас всєх пєрєживьот…
- Дурак ти, Володя, - вздохнула трубка. - У нас дємократія, всє равни…
- Но хто-то ровнєє, - замітив Путін. - Болгарію с Южним потоком нагнулі, к Словакії не пріслушиваєтєсь. І даже со мной ти носілась, будто я твоя собствєнность. Будто нє ми вас в 45-ом хєрачілі, а ви нас…
- Вводі войска, Володя, - перебили його на том конце.
- Нє понял? - офігєл Путін.
- Достал прикриваться дєдами, мало лі хто кого когда-то хєрачив. Нападай і посмотрім, хто сільнєй.
- У мєня єсть ядєрниє ракєти, - напомнив Путін. - І чєчєни. Оні вообщє звєрі, особєнно єслі мєсяц баблом нє корміть.
- Да ми в курсє, шо у тєбя єсть, - с раздраженієм прізналісь в трубкє. - Мєньше слов, больше дєла. Отдавай пріказ.
- Я би мог! - гордо признався Путін. - Но кому тогда продавать нєфть і газ? У мєня ж економіка рухнєт, єслі я вас завоюю.
- Нє может рухнуть то, чєго нєт, - замєтіла трубка. - Прав бил Цзіньпін, когда говоріл, шо на ето ботоксне чмо стоїт только чуток правильно нажать, і оно тут же чвиркнєт.
- Он козьол, - прошипів Путін. - Я би на єго мєстє давно захватіл Сібірь.
- Ти так і нє понял, шо главноє нє владєть зємльой, а імєть ідіота, которий будєт на нєй пахать і практічєскі на халяву поставлять готовий продукт, - сказала трубка. - Кітай в етом планє тобою вполнє доволєн. Но нічєго, скоро ти нападьош на НАТО і Кітаю прійдьотся аннексіровать твої зємлі, шоб полєзниє іскопаємі нє билі бєздарно просрані на бєссмислєнную войну. Так шо хорошо думай головой, прєждє чєм виражать какую-лібо озабочєнность язиком.
Путін раздосадовано положив трубку і задумався.
- Лавров! - крикнув він.
- Да? - в комнату тут же вбєжал Лавров, на всякий случай снімая очки.
- Ти уволєн.
- За шо? - обомлєл Лавров.
- За мєждународний скандал с Прібалтікой.
- Но ви же самі, того...
- Много слов, мало дєла, - перебив його Путін, хватая за волоси. І прийнявся снова меланхолічно впєчатувать Лаврова в стєну башкой.
http://evsavul.livejournal.com/1368074.html
- Но за шо, я не поняв? - возмущался Лавров.
- Щас дочитаю і скажу, - сердито отвєчав Путін. - Вот, напрімєр, НАТО начало поставку украм оружія. Как это понімать?
- А я прі чьом? - обіжався Лавров. - То ж ваш Жиріновський пугал їх ковровимі бомбардіровкамі.
- Он дурак, йому можна, - отвічав Путін, подкрєпляя сказане копняком. - А ти почєму не разрулив, глист очкастий?
- А хто мне повєріт после того, как я трі месяца врал, шо наші войска там нє воюют? С меня уже только ржут, - обіжався Лавров.
- А санкції почему ввєлі? - строго спрашував Путін. - Почєму нє прєпятствовал?
- Так я питався! - оправдувався Лавров. - Мєня нє желалі слушать.
- Говоріш, нє желалі? - Путін на минутку задумався. Лавров воспользувався паузой, шоб отдишаться.
- Значіть, хрєново питався! - заключив Путін і продолжив ізбівать Лавровим стєну. - Про ядєрну пиль вспоминав?
- Вспоминав, - плакав Лавров.
- А говоріл, шо отключим газ?
- Говоріл, только нє бєйтє…
- Как же тєбя нє біть, єслі ти всьо сдєлал, а оно нє работаєт? - снова задумався Путін. - Хотя…
Путін швирнув Лаврова на пол і властно приказав:
- Об'являй озабочєнность состоянієм русского язика в Прібалтікє!
- Зачєм? - нє понял Лавров.
- А шо, єсть другіє ідєї? - угрожающе поінтєрєсувався Путін.
- Нікак нєт, - поспішив сообщить Лавров.
- Ну так бєгом, ісполнять!
Лавров подскочив на ноги і, перечіпаясь, вибєжал з комнати. Путін з довольной ухмилкой пододвинув побліже тєлєфон, сложив руки на животі і прийнявся ждать. Вскорє раздався звонок.
- Гутен таг! - важно проізньос Путін, поднявши трубку.
- Как догадался? - сердито поінтєрєсувались оттуда.
- Їй-бо, Гєля, ти ж як открита кніга, - розсміявся Путін. - Чуть шо - тут же спєшиш виразить озабочєнность.
- Володя, нє смєшно, - пожалувались в трубкє. - Шо за прікол з Прібалтікой, тобі мало санкцій?
- А шо за прікол з поставкой оружія Українє? - спросив Путін в отвєт. - Хочеш воєвать - давай как в стариє, добриє врємєна, а не чужими руками.
- Володя, а зачєм вообщє воєвать? - грустно поінтєрєсувались в трубкє.
- А потому шо кєм я для вас бил? Вот кєм? - істєрічєскі закричав Путін. - Королєвой бєнзоколонкі? Занозой в жопє, которой можно прєнєбрєчь, прінімая важні рєшенія?
- Так ти же всєгда бил протів любих прєдложеній. Как тєбя слушать? - удівілісь на том конце.
- Потому шо ви мєня нє уважалі! - обіжався Путін. - Хаханькі, хіханькі, дружескіє похлопиванія по плєчу… Я вам хто, собутильнік ілі прєзідєнт вєлікой дєржави? Хто ви такіє, шоб позволять сєбє оспарювать мою волю? Ви шо, кручє Дугіна, Рогозіна ілі хотя б Жиріновського? Да он Єльцина пєрєжил і вас всєх пєрєживьот…
- Дурак ти, Володя, - вздохнула трубка. - У нас дємократія, всє равни…
- Но хто-то ровнєє, - замітив Путін. - Болгарію с Южним потоком нагнулі, к Словакії не пріслушиваєтєсь. І даже со мной ти носілась, будто я твоя собствєнность. Будто нє ми вас в 45-ом хєрачілі, а ви нас…
- Вводі войска, Володя, - перебили його на том конце.
- Нє понял? - офігєл Путін.
- Достал прикриваться дєдами, мало лі хто кого когда-то хєрачив. Нападай і посмотрім, хто сільнєй.
- У мєня єсть ядєрниє ракєти, - напомнив Путін. - І чєчєни. Оні вообщє звєрі, особєнно єслі мєсяц баблом нє корміть.
- Да ми в курсє, шо у тєбя єсть, - с раздраженієм прізналісь в трубкє. - Мєньше слов, больше дєла. Отдавай пріказ.
- Я би мог! - гордо признався Путін. - Но кому тогда продавать нєфть і газ? У мєня ж економіка рухнєт, єслі я вас завоюю.
- Нє может рухнуть то, чєго нєт, - замєтіла трубка. - Прав бил Цзіньпін, когда говоріл, шо на ето ботоксне чмо стоїт только чуток правильно нажать, і оно тут же чвиркнєт.
- Он козьол, - прошипів Путін. - Я би на єго мєстє давно захватіл Сібірь.
- Ти так і нє понял, шо главноє нє владєть зємльой, а імєть ідіота, которий будєт на нєй пахать і практічєскі на халяву поставлять готовий продукт, - сказала трубка. - Кітай в етом планє тобою вполнє доволєн. Но нічєго, скоро ти нападьош на НАТО і Кітаю прійдьотся аннексіровать твої зємлі, шоб полєзниє іскопаємі нє билі бєздарно просрані на бєссмислєнную войну. Так шо хорошо думай головой, прєждє чєм виражать какую-лібо озабочєнность язиком.
Путін раздосадовано положив трубку і задумався.
- Лавров! - крикнув він.
- Да? - в комнату тут же вбєжал Лавров, на всякий случай снімая очки.
- Ти уволєн.
- За шо? - обомлєл Лавров.
- За мєждународний скандал с Прібалтікой.
- Но ви же самі, того...
- Много слов, мало дєла, - перебив його Путін, хватая за волоси. І прийнявся снова меланхолічно впєчатувать Лаврова в стєну башкой.
http://evsavul.livejournal.com/1368074.html