NetherBel: Бельгійське пиво. Частина перша
…про нього можна писати багато і яскраво, бо воно справді найкраще.
Перша зустріч з ним на території Бенілюксу відбулося не в Бе (як того б вимагав протокол), а в Ні (як того забажала хронологія). Літня тераса симпатичного Bruincafe на площі Рембрандта, де опецькуватий чорний кіт сидів на прочинених дверях, проявивши чудеса гімнастики та еквілібристики, щоб туди залізти. І темне пиво Kasteel в колоритному бокальчику. Уже згодом я зрозумію, що в бельгійське пиво дуже часто подають у вигадливих скляночках, які у мене асоціюються з тарою для інших напоїв.
Це ліричний відступ. Тепер трішки чисел. Пиво зазвичай подається в обсязі 0.25 або 0.33 л., а 0.5 л уже сприймається як велика порція. За своє перебування в Бенілюксі, ми на двох спробували 54 різні сорти, і щиро дякую за ведення нотатки, без якої я б зараз не змогла відтворити в точності все відвідане і випите.
Тепер про бельгійське пиво в Бельгії.
Зустріч з ним відбулася ввечері 29 вересня Delirium Monasterium, одному із багатьох закладів так званої Delirium Village - об’єднання пабів з різною специфікою. Так, згаданий Delirium Monasterium спеціалізується на абатському пиві. Ремарка. У Бельгії кожне поважаюче себе абатство колись варило пиво, скажімо, відомий навіть у нас Leffe - приклад абатського пива. Так само бельгійські трапісти є підвидом абатського пива. Окрім трапістів, бельгійське пиво славиться низько ферментованим і майже не карбонізованим ламбіком, «брюссельським шампанським» гьоз та різними фруктовими пивами, найвідоміше з яких - крік. Кінець ремарки. Перше пиво, яке я випила у Бельгії, було Floris witte (данина моїй любові до пшеничного пива). Там же спробувала Delirium tremens з чужого бокала.
Наступного дня прекрасна сонячна погода сприяла передобіднім посиденькам на свіжому повітрі. Відповідне місце не довелося довго шукати - поряд з пі сяючим хлопчиком виявилося чудесне кафе з назвою, яку я так і не вимовила: Poechemellekelder. У ньому привернуло увагу пиво Taras Boulba («Ні, воно не з України», - запевнила офіціантка, як тільки я здивовано звела брови. Очевидно, це питання їй задавали майже так само часто, як мені «То, може, ти і м"яса не їси?»). Сергій вирішив не відступати від бельгійської лінії і пив трапіст, Trapped blonde.
А ввечері після прогулянки містом нарешті потрапили в легендарне Delirium cafe, де на двох спробували 8 різних сортів. Особливо хочеться відзначити oude Lambiek, Abbaye de forest blond, Duchesse de Bourgogne та Abbay cistercienne paix dieu (якщо вірити опису пива, то його варять лише вночі, і то лише за повні). А Duchesse de Bourgogne зараз посідає перше місце у списку моїх улюблених пив. Саме нею я відкрила для себе світ old Flemish bruin. Про саме кафе можна розповідати довго і багато: в постійному асортименті там (увага!) 2004 сорти пива з понад 150 країн. Меню саме по собі тягне на повноцінну книгу, адже містить не лише перелік пив, а й їхній опис. У певний момент ми навіть були готові відкрити випадкову сторінку і вибрати щось звідти. Словом, саме так мав би виглядати рай для lviv_beer.
1 липня ми офіційно нарекли пивним днем, тож присвятили його водінню кози. Спершу пішли до Moeder Lambic, де я взяла крафтове VІ Wheat, а Сергій дав ще один шанс ламбіку - Lambic cantillon "cask". Заклад найбільше запам’ятався тим, що до пива принесли мисочку зі смаженою пшеницею. Загалом, у бельгійських пабах прийнято давати маленькі порції смаколиків до пива як подарунок від закладу. Дрібничка, а приємно.
Наступний пункт програми: A la Becasse, який ми знайшли не одразу, адже сам заклад знаходиться у дворику. Там Сергій взяв «візитівку» закладу Lambic blanc timmermance, і не прогадав. Я ж тішила себе кріком Kriek timmermance.
Третій пункт програми «кафе з історією» A la Mort Subite, яке належить уже четвертому поколінню родини-засновників. Воно ділить перше місце у моєму рейтингу пивних закладів Брюсселю, незважаючи на свою дещо зловісну назву. Саме так я уявляла собі класичне паризьке кафе, а ще там було найсмачніше пиво: мій улюблений ламбік Lambic blance white mort subite та мій улюблений гьоз Gueuze sur lie.
Далі - спеціалізований на кеговому пиві Delirium Tap House, де Сергій відкрив для себе пейл елі (Glutenberg pale ale americaine) і варіант кріку (Delirium red), я ж продовжувала захоплюватися гьозами (Gueuze tilquin). Цей паб цікавий ще й тим, що у них відбувається постійна ротація, тобто щотижня є нові «гостьові» пива, тож постійно можна пробувати щось нове.
Останній заклад дня (last but not least) - Rock Café Bar, яке найбільше припало до душі Сергію. Саме там ми обговорювали концепцію ідеального пабу і насолоджувалися якісною музикою. Випивши ще по 2 пива (Chimay bleue, Rodenbach, Kriek extra та Vieux temps), закрили пивний день.
2 липня почалося із невдалої спроб потрапити до Міні-Європи і бельгійського «чернігівського» Bofferding в кафе Le Zorba. На фото Сергій саме записує це пиво до нашого list-has-been-done.
Зате наступний паб - саме з ним A la Mort Subite поділив перше місце у списку - місце зустрічі брюссельських сюрреалістів на чолі з Магріттом La Fleur en papier dore. Окрім того, що це ще один «паб з історією», тут був найприємніший бармен і один з найкращих інтер’єрів. Тут ми теж взяли по два пива (Zinnebir, Orval5, Kriekenlambiek girardin та Hopus). З усього цього найбільше сподобалося поєднання кріка та ламбіка.
Нарешті, вирішили поставити гарну крапку у Брюсельському вояжі, тож ще раз відвідали Delirium village: сходили на пшеничні пива (La trappe witte trappiste, St Bernardus wit) до Delirium Monasterium, а потім до спеціалізованого на північноамериканських міні-пивоварнях Delirium loft, де спробували Nebuchadenezzar Imperial Indian pale ale.
Боюся, у цей момент варто закінчити і розказати про пиво в Брюгге наступним постом, бо рівень щастя декого з читачів може досягнути критичної точки. sergsleg, можеш щось додати, якщо я раптом забула :)
Перша зустріч з ним на території Бенілюксу відбулося не в Бе (як того б вимагав протокол), а в Ні (як того забажала хронологія). Літня тераса симпатичного Bruincafe на площі Рембрандта, де опецькуватий чорний кіт сидів на прочинених дверях, проявивши чудеса гімнастики та еквілібристики, щоб туди залізти. І темне пиво Kasteel в колоритному бокальчику. Уже згодом я зрозумію, що в бельгійське пиво дуже часто подають у вигадливих скляночках, які у мене асоціюються з тарою для інших напоїв.
Це ліричний відступ. Тепер трішки чисел. Пиво зазвичай подається в обсязі 0.25 або 0.33 л., а 0.5 л уже сприймається як велика порція. За своє перебування в Бенілюксі, ми на двох спробували 54 різні сорти, і щиро дякую за ведення нотатки, без якої я б зараз не змогла відтворити в точності все відвідане і випите.
Тепер про бельгійське пиво в Бельгії.
Зустріч з ним відбулася ввечері 29 вересня Delirium Monasterium, одному із багатьох закладів так званої Delirium Village - об’єднання пабів з різною специфікою. Так, згаданий Delirium Monasterium спеціалізується на абатському пиві. Ремарка. У Бельгії кожне поважаюче себе абатство колись варило пиво, скажімо, відомий навіть у нас Leffe - приклад абатського пива. Так само бельгійські трапісти є підвидом абатського пива. Окрім трапістів, бельгійське пиво славиться низько ферментованим і майже не карбонізованим ламбіком, «брюссельським шампанським» гьоз та різними фруктовими пивами, найвідоміше з яких - крік. Кінець ремарки. Перше пиво, яке я випила у Бельгії, було Floris witte (данина моїй любові до пшеничного пива). Там же спробувала Delirium tremens з чужого бокала.
Наступного дня прекрасна сонячна погода сприяла передобіднім посиденькам на свіжому повітрі. Відповідне місце не довелося довго шукати - поряд з пі сяючим хлопчиком виявилося чудесне кафе з назвою, яку я так і не вимовила: Poechemellekelder. У ньому привернуло увагу пиво Taras Boulba («Ні, воно не з України», - запевнила офіціантка, як тільки я здивовано звела брови. Очевидно, це питання їй задавали майже так само часто, як мені «То, може, ти і м"яса не їси?»). Сергій вирішив не відступати від бельгійської лінії і пив трапіст, Trapped blonde.
А ввечері після прогулянки містом нарешті потрапили в легендарне Delirium cafe, де на двох спробували 8 різних сортів. Особливо хочеться відзначити oude Lambiek, Abbaye de forest blond, Duchesse de Bourgogne та Abbay cistercienne paix dieu (якщо вірити опису пива, то його варять лише вночі, і то лише за повні). А Duchesse de Bourgogne зараз посідає перше місце у списку моїх улюблених пив. Саме нею я відкрила для себе світ old Flemish bruin. Про саме кафе можна розповідати довго і багато: в постійному асортименті там (увага!) 2004 сорти пива з понад 150 країн. Меню саме по собі тягне на повноцінну книгу, адже містить не лише перелік пив, а й їхній опис. У певний момент ми навіть були готові відкрити випадкову сторінку і вибрати щось звідти. Словом, саме так мав би виглядати рай для lviv_beer.
1 липня ми офіційно нарекли пивним днем, тож присвятили його водінню кози. Спершу пішли до Moeder Lambic, де я взяла крафтове VІ Wheat, а Сергій дав ще один шанс ламбіку - Lambic cantillon "cask". Заклад найбільше запам’ятався тим, що до пива принесли мисочку зі смаженою пшеницею. Загалом, у бельгійських пабах прийнято давати маленькі порції смаколиків до пива як подарунок від закладу. Дрібничка, а приємно.
Наступний пункт програми: A la Becasse, який ми знайшли не одразу, адже сам заклад знаходиться у дворику. Там Сергій взяв «візитівку» закладу Lambic blanc timmermance, і не прогадав. Я ж тішила себе кріком Kriek timmermance.
Третій пункт програми «кафе з історією» A la Mort Subite, яке належить уже четвертому поколінню родини-засновників. Воно ділить перше місце у моєму рейтингу пивних закладів Брюсселю, незважаючи на свою дещо зловісну назву. Саме так я уявляла собі класичне паризьке кафе, а ще там було найсмачніше пиво: мій улюблений ламбік Lambic blance white mort subite та мій улюблений гьоз Gueuze sur lie.
Далі - спеціалізований на кеговому пиві Delirium Tap House, де Сергій відкрив для себе пейл елі (Glutenberg pale ale americaine) і варіант кріку (Delirium red), я ж продовжувала захоплюватися гьозами (Gueuze tilquin). Цей паб цікавий ще й тим, що у них відбувається постійна ротація, тобто щотижня є нові «гостьові» пива, тож постійно можна пробувати щось нове.
Останній заклад дня (last but not least) - Rock Café Bar, яке найбільше припало до душі Сергію. Саме там ми обговорювали концепцію ідеального пабу і насолоджувалися якісною музикою. Випивши ще по 2 пива (Chimay bleue, Rodenbach, Kriek extra та Vieux temps), закрили пивний день.
2 липня почалося із невдалої спроб потрапити до Міні-Європи і бельгійського «чернігівського» Bofferding в кафе Le Zorba. На фото Сергій саме записує це пиво до нашого list-has-been-done.
Зате наступний паб - саме з ним A la Mort Subite поділив перше місце у списку - місце зустрічі брюссельських сюрреалістів на чолі з Магріттом La Fleur en papier dore. Окрім того, що це ще один «паб з історією», тут був найприємніший бармен і один з найкращих інтер’єрів. Тут ми теж взяли по два пива (Zinnebir, Orval5, Kriekenlambiek girardin та Hopus). З усього цього найбільше сподобалося поєднання кріка та ламбіка.
Нарешті, вирішили поставити гарну крапку у Брюсельському вояжі, тож ще раз відвідали Delirium village: сходили на пшеничні пива (La trappe witte trappiste, St Bernardus wit) до Delirium Monasterium, а потім до спеціалізованого на північноамериканських міні-пивоварнях Delirium loft, де спробували Nebuchadenezzar Imperial Indian pale ale.
Боюся, у цей момент варто закінчити і розказати про пиво в Брюгге наступним постом, бо рівень щастя декого з читачів може досягнути критичної точки. sergsleg, можеш щось додати, якщо я раптом забула :)