Ура! мені таки пощастило потрапити на лекцію. Хоча я прийшла десь за 5 хвилин до анонсованого початку, мені на цей раз вдалося в аудиторію. Сидячі місця там на той час вже скінчилися, тому я влаштувалася разом з багатьма іншими за останнім рядом, і так простояла майже увесь захід, що складався з двогодинної лекції та ще десь години на офіційну фігню+питання. Лекція мені дуже сподобалася, я люблю космологічні теорії,особливо коли їх так добре розжовують. Це була лекція про циклічну модель та дані, що можливо є доказами її правдивості. Думка про те, що можна знайти сліди того, що відбувалося фактично у іншому, попередньому Всесвіті, чомусь трохи лякає. Пенроуз дуже цікаво і зрозуміло розказує, та ілюструє лекцію приємними власноруч намальованими фломастерами на папері ілюстраціями. Правда, був один неприємний момент - а саме перекладачка, що перекладала російською, й робила це неякісно, час від часу перебиваючи лектора та іноді навіть повністю змінюючи сенс сказаного. Хоча це іноді давало можливість посміятися. На щастя вимова Пенроуза була настільки досконалою, що зрозуміти що він каже було дуже просто. Сподіваюся, що зможу десь знайти запис його попередньої лекції. Та тема мене цікавить навіть більше за космологію.
Коли я виходила з залу, то побачила об'яву, що трансляція лекції відбувалася у Великій Фізичній Аудиторії (і зрозуміла, що саме через це я не побачила натовпу з цілих факультетів та не знайшла у залі сестр, яка вийшла раніше за мене). Але після розмови з нею вдома я зрозуміла, що моє незнання мені допомогло: їй одногрупники сказали, що місць у Залі Вченої Ради вже нема, і порадили їй піти до Великої Фізичної Аудиторії. Вона розповіла, що офіційну частину транслювали нормально, а от лекцію було паскудно видно та чутно, через що більшість студентів, як і вона, швидко залишили аудиторію.Тут я згадала, що коли заходила до Зали, то бачила на вході якогось дядька, що казав щось усім, хто хотів зайти. Я тоді його просто обійшла :3
Приємно було знову побувати в універі. Я люблю перший корпус. Та й взагалі, згадуються вечори взимку, коли на пізніх парах я виглядала у вікно, дивилася на темно-синє небо та відчувала щось дивно-ностальгічне.