танці у клубі
сьогодні в Барвах був черговий вечір українського металу
раптовий дощ був надто раптовим, і тому ми влізли у підвал добряче мокрі. грало якесь невиразне музло, за столиками сиділи тіла, і навіть кілька знайомих. цього вечора у клубі мали виступити чотири групи, і незабаром копирсання на сцені сповістило нас про те, що концерт розпочався.
перша група грала щось модне, я б навіть назвала їх українськими "оматоре" - приємна шняга, щоб потрусити тулубом та поваляти дурника
а от далі почалася фігня з апаратурою - наступна група звучала надзвичайно брудно, з великою кількістю лівих шумів, за якими не було по-людськи чутно ні гітар, ні вокалу. її стиль, якщо я не помиляюсь, називали даункором, але я не знаю, що це таке. whatevers!
від цього усього ми з сестр вирішили вжити трохи пива, і тому ті, що виступали після, незважаючи на аналогічні проблеми зі звуком та занудний патріотичний пафос у текстах, справили значно краще враження. врешті решт, під них можна було якісно пострибати!
далі були хлопці, заради яких ми власне й приперлися туди. виступили вони приємно, якщо не брати до уваги клавішні, що після декотрої пісні почали забивати решту інструментів та час од часу прикольно посвистувати. про стиль цього ансамблю мій товариш, що там грає, казав, що це панк (щось таке, там ще було кілька слів), ну і тексти відповідно були про політику. але мені до сраки політика, тому я не вслухалась у тексти. зрештою, тексти вторинні, а музикою я була задоволена. під кінець виступу на сцену виперлася якась істота у сміттєпакеті, і одразу ж почала еротично лапати вокаліста. далі туди ж піднялися двоє тулубів у білих халатах та повели його кудись геть зі сцени. бідолашний
...а завтра, після вечору хайротрясіння та запальних танців з Льохою в мене гарантовано болітиме шия
час од часу я задумуюся, що чекає метал далі - за ті сорок років, що він існує, цей жанр ніфігово розвинувся, породивши вагон та дрібну тачку піджанрів, але останні 10, навіть більше років нічого принципово нового там не відбувається. можливо (я вірю в це!), нова хвиля прийде зі Сходу - Далекого чи Близького, бо саме туди метал прийшов відносно недавно, і його сплав з етнічною музикою цих країн може породити щось цікаве. також є надія на Британію - зрештою, саме там він з'явився й можливо, там йому дадуть нове життя. на Україну, як і на решту країн постсовка в мене надій не має. я не патріот, звісно, але й просто таке відчуття - в нас ніколи не було сильної метал-сцени, хоча метал у нас був ще при совці. немає жодної російської (української, whatevers) групи, що була б так відомою за кордоном, як деякі колективи з європейських, наприклад, країн. правда, я трохи брешу - можна згадати український блек метал - Drudkh, Nokturnal Mortum, ще кілька. не подумайте, що я пессиміст, але я не вірю, що в нас може статися щось значне у метал-світі
cheers!
раптовий дощ був надто раптовим, і тому ми влізли у підвал добряче мокрі. грало якесь невиразне музло, за столиками сиділи тіла, і навіть кілька знайомих. цього вечора у клубі мали виступити чотири групи, і незабаром копирсання на сцені сповістило нас про те, що концерт розпочався.
перша група грала щось модне, я б навіть назвала їх українськими "оматоре" - приємна шняга, щоб потрусити тулубом та поваляти дурника
а от далі почалася фігня з апаратурою - наступна група звучала надзвичайно брудно, з великою кількістю лівих шумів, за якими не було по-людськи чутно ні гітар, ні вокалу. її стиль, якщо я не помиляюсь, називали даункором, але я не знаю, що це таке. whatevers!
від цього усього ми з сестр вирішили вжити трохи пива, і тому ті, що виступали після, незважаючи на аналогічні проблеми зі звуком та занудний патріотичний пафос у текстах, справили значно краще враження. врешті решт, під них можна було якісно пострибати!
далі були хлопці, заради яких ми власне й приперлися туди. виступили вони приємно, якщо не брати до уваги клавішні, що після декотрої пісні почали забивати решту інструментів та час од часу прикольно посвистувати. про стиль цього ансамблю мій товариш, що там грає, казав, що це панк (щось таке, там ще було кілька слів), ну і тексти відповідно були про політику. але мені до сраки політика, тому я не вслухалась у тексти. зрештою, тексти вторинні, а музикою я була задоволена. під кінець виступу на сцену виперлася якась істота у сміттєпакеті, і одразу ж почала еротично лапати вокаліста. далі туди ж піднялися двоє тулубів у білих халатах та повели його кудись геть зі сцени. бідолашний
...а завтра, після вечору хайротрясіння та запальних танців з Льохою в мене гарантовано болітиме шия
час од часу я задумуюся, що чекає метал далі - за ті сорок років, що він існує, цей жанр ніфігово розвинувся, породивши вагон та дрібну тачку піджанрів, але останні 10, навіть більше років нічого принципово нового там не відбувається. можливо (я вірю в це!), нова хвиля прийде зі Сходу - Далекого чи Близького, бо саме туди метал прийшов відносно недавно, і його сплав з етнічною музикою цих країн може породити щось цікаве. також є надія на Британію - зрештою, саме там він з'явився й можливо, там йому дадуть нове життя. на Україну, як і на решту країн постсовка в мене надій не має. я не патріот, звісно, але й просто таке відчуття - в нас ніколи не було сильної метал-сцени, хоча метал у нас був ще при совці. немає жодної російської (української, whatevers) групи, що була б так відомою за кордоном, як деякі колективи з європейських, наприклад, країн. правда, я трохи брешу - можна згадати український блек метал - Drudkh, Nokturnal Mortum, ще кілька. не подумайте, що я пессиміст, але я не вірю, що в нас може статися щось значне у метал-світі
cheers!