ProMetal: One WIN, One FAIL
у цей час я мала б слухати Carcass на фестивалі Про Рок 2009, але так сталося, що я зараз сиджу й пишу цей пост, а Carcass зараз де завгодно, тільки не на сцені на аеродромі "Чайка"
але почну спочатку
а почалося все тоді, коли я з товаришами потрапила на територію фестивалю. вона поділялася на 2 зони - віп-сектор та нищеброд-сектор, кожна з власним наметовим містечком, наметами з їдлом та сральниками, але на території віп-зони була ще й сцена, і тому упоротий нищеброд, що стояв біля огорожі, мав нагоду спостерігати музикантів аж за 15 метрів, в той час як мешканці віп-зони вовтузились під сценою, куди летіли палички, медіатори та решта фігні. зрозуміло, у котрій були ми :3 взагалі, поділ на зони sucks. якщо вже так, то їм варто було зменшити віп-зону до ділянки під сценою, а інфраструктуру зробити спільною. а ще краще, навпаки
втім, я відволіклася. крім основної сцени, за межами фесту знаходилася "сцена" для молодих гуртів. я пам'ятаю тільки один гурт, що там виступав - старанний, відчайдушний закос під Металіку. в них були подібні інструменти, скопійована поведінка відповідних музикантів, а басист був навіть схожий на Кліффа Бертона! зрозуміло, що пісні вони грали саме Металіки, а єдиний твір, заявлений як їх власний, теж нагадував роботи вищезгаданного гурту. а, іще гітара Кірка звучала кепсько :3
коли хлопчики-металікофаги злізли з малої сцени, на основну виліз ведучий з привітальною промовою. він виявився дуже веселим та приємним типом, не зважаючи на суржик.
першими були одесити MIND:|:SHREDDER. вони грали щось накшталт індастріалу, я таке називаю УНЦ-метал. вокаліст їх був чимось схожий на Спока. зіграли непогано, але люду, що стояв біля сцени було мало, бо підтяглися на той час не всі, а дехто сидів у наметах, рятуючись від спеки.
виступу поляків EMPTY PLAYGROUND я взагалі не пам'ятаю. от дідько!
росіяни HIERONYMUS BOSCH були одним з гуртів, заради яких я взяла квиток на фестиваль. останнім часом мені надто припав до душі технодетх, а в них він виходить добре! підісрав ведучий: перед їх виступом він сказав, що гурт з Москви, але жартів про москалів не буде. музиканти не зрозуміли, що він сказав, але вичепили слово "москалі" і, схоже, образились. я не знаю, як інакше пояснити те, що вони зіграли вкорочений сет. втім, можливо, ведучий і не винен (я таки добряче проржалася, коли він описав чудернацьку тварюку з альбому Босхів як "Путін, ізригающій Мєдвєдєва"). у будь-якому разі, я отримала тонни задоволення від їх виступу. народу під сценою було все ще небагато, тому я трусила хайром та горланила за десятьох, намагаючись підтримати музикантів. те ж саме робили двійко упоротих фанатів Босхів з Москви, що стояли у нищеброд-секторі неподалік.
російсько-український гурт під назвою FRAGILE ART виступив добре, але нічим особливо не запам'ятався
HELL:ON, наших земляків, я теж чекала, але менше, ніж Босхів. вони грали приємний метал, від якого просто отримуєш задоволення. підчас їх виступу я сиділа під огорожею таки чином, що мої руки, ноги, пиво та іноді голова перебували у віп-зоні. неподалік стояв охоронець, що слідкував за мною та рештою любителів так посидіти, аби за огорожу не перемістилися і їх сраки. наді мною шалено бісився якийсь хлопець, певне, упоротий фан ансамблю. коли він десь всередині їх виступу затих та ліг на поручень, я знаепокоїлась. "тільки не блювони, тільки не блювони!" думалось мені. в житті теж іноді трапляються хеппіенди, і це був один з таких випадків - він таки не блювонув!
німецькі металкорщики DEADLOCK мені не сподобались. справа у вокалістці - типова метал-вокалістка, що косить під дівку з Еванесенса. та й взагалі я металкор не полюбляю. тому підчас їх виступу я пішла обідати :3
HEAVEN SHALL BURN були земляками попереднього гурту і також металкорщиками. більше того, їх вокалістом був басист з дедлоку, але він був на заміні. музиканти були вдягнені в однакові червоні кофтинки, і грали добре. але від тривалого прослуховування "-корів" у мене починають боліти вуха, і цей випадок вийнятком не був.
мене довго відлякувала назва шведського колективу LAKE OF TEARS. але коли я послухала їх на майспейсі, то зрозуміла, що вони - дуже хороший гурт. наживо було навіть краще, я залюбки трусила хайром у першому ряду. декілька пісень у них навіть нагадували якийсь стоунер накшталт Down чи Queens Of The Stone Age. душею я була задоволена їх виступом, а от з тулубом почалася коїтись фігня. спека, пиво, поганий сон та пиріжок (ги-ги) зробили свою справу - мені стало паскудно. практично весь час, який налаштовувався наступний гурт, я провалялася у наметі.
коли ведучий сказав, що поляки VADER нарешті починають виступ, я вилізла з намету та посунула до сцени: паскудне самопочуття не є причиною валятися, коли грають ТАКІ музиканти. я стала позад натовпу, щоб було не так душно. коли вони почали, я здригнулася - їх пекельна музика пронизала мене наскрізь, ввівши у резонанс частину внутрішніх органів. я подумала, що варто відійти, щоб не стало гірше. коли поряд стала дівчина з пивом та цигаркою, мене почало нудити від їх запахів, і бажання відійти посилилось (ну негарно отак зненацька блювати у натовп!), але я вирішила трохи зачекати. і не дарма! вже після другої пісні я піднімала козу та намагалася слабким голосом кричати "ВЕЕЙДЕР!". а далі я просто пролізла у другий ряд і стала біситися, трусячи хайром та час від часу волаючи "ВЕЕЙДЕР!". від головного болю, нудоти та решти приємностей не залишилось і сліду. була тільки я і Вейдер. їх музика здавалась мені потужним потоком енергії, що бив з "білої діри" - сцени. шалені ударні, пекельні рифи, шаманський вокал - це причаровувало і не відпускало. коли вони пішли зі сцени, я разом з усіма кликала їх на біс. і вони повернулись! і зіграли ще пісню. тепер Вейдер будуть серед моїх улюблених груп. вони були найофігєннішими на фесті. ну і особисто для мене сцілення металом XD. я завжди знала, що серед музикантів-металлерів є чаклуни! RESPECT
чекаючи на німців SODOM, я стояла у першому ряду і нікуди не йшла, аби туди не став хто інший. маю сказати, що враження від їх виступу було вже не таке сильне, як від Вейдеру. в них просто дуже багато подібних пісень. але останні кілька творів були просто офігєнними, серед них кавер на моторхедівський "Ace Of Spades". ще дуже сподобався онкель Том Ангелріппер - дядько має здоровенну харизму, рульно співає та грає на басу. до речі, він, можливо, приїде до нас сольно цієї осені. поряд зі мною стояв упоротий фанат Содом. він був милим, помірно патлатим хлопцем у окулярах, але як тільки починалася чергова пісня його улюблегого гурту, він перетворювався на шаленого звіра, який відчайдушно трусив хайром, вистрибував та чорт зна що робив. мені здавалося, що під час якогось з вихилясів він може запросто перевалитись через огорожу та заритися носом у землю вже в віп-секторі.
останніми були ARCH ENEMY зі Швеції. вони налаштовували інструменти аж півтори години, повиганяли усіх з бекстейджу та зробили ще кілька добрих справ. сам їх виступ був ідеально зрежиссованим шоу, видовищним та цікавим. проте, мені не надто подобаються їх сопливі гітарні партії, що дивно поєднуються зі звірячим риком Анджели Госсоу. я довго не могла згадати, кого ж нагадує мені її поведінка на сцені, але потім збагнула - Роб Хелфорд. та й всі вони нагадували мені Judas Priest.
після цього ми розлізлися по наметам спати. в одному з куткув наметового містечка якісь хлопці грали на гітарі та сопілці різнокаліберні пісні. і через 3 години, коли я прокинулась, вони займалися тим самим. вранці наметове містечко мало трешовий вигляд: сміття, поодинокі люди, "Все идет по плану" під гітару та сопілку...
наступного дня було так само жарко, але було кілька хмар. у зазначений час концерт не почався - на сцені колупалось кілька чоловік і все. ми чекали годину, дві, три - нічого. раптом звідкись з'явились омонівці, які сказали нам, що фестиваль закінчено, і нам треба зібратись за 30 хвилин та забратись геть з території фестивалю, щоб нас не відпиздили. було багато шуму, матюків, розчарування. ми зібрались та поїхали додому.
про причини цього я не буду писати, це все можна прочитати на офсайті Про Року.
але мені сумно.
сумно, що в мене відібрали половину свята
сумно за тих, в кого його відібрали також, особливо за тих, хто приїхав з-за кордону, за тих, хто пристрасно хотів побачити улюблений гурт і не побачив
сумно за організаторів, які хотіли зробити рульний метал фест, але вийшла така фігня
сумно за металерів Києва - після такої лажі хто до нас поїде?
cheers.
але почну спочатку
а почалося все тоді, коли я з товаришами потрапила на територію фестивалю. вона поділялася на 2 зони - віп-сектор та нищеброд-сектор, кожна з власним наметовим містечком, наметами з їдлом та сральниками, але на території віп-зони була ще й сцена, і тому упоротий нищеброд, що стояв біля огорожі, мав нагоду спостерігати музикантів аж за 15 метрів, в той час як мешканці віп-зони вовтузились під сценою, куди летіли палички, медіатори та решта фігні. зрозуміло, у котрій були ми :3 взагалі, поділ на зони sucks. якщо вже так, то їм варто було зменшити віп-зону до ділянки під сценою, а інфраструктуру зробити спільною. а ще краще, навпаки
втім, я відволіклася. крім основної сцени, за межами фесту знаходилася "сцена" для молодих гуртів. я пам'ятаю тільки один гурт, що там виступав - старанний, відчайдушний закос під Металіку. в них були подібні інструменти, скопійована поведінка відповідних музикантів, а басист був навіть схожий на Кліффа Бертона! зрозуміло, що пісні вони грали саме Металіки, а єдиний твір, заявлений як їх власний, теж нагадував роботи вищезгаданного гурту. а, іще гітара Кірка звучала кепсько :3
коли хлопчики-металікофаги злізли з малої сцени, на основну виліз ведучий з привітальною промовою. він виявився дуже веселим та приємним типом, не зважаючи на суржик.
першими були одесити MIND:|:SHREDDER. вони грали щось накшталт індастріалу, я таке називаю УНЦ-метал. вокаліст їх був чимось схожий на Спока. зіграли непогано, але люду, що стояв біля сцени було мало, бо підтяглися на той час не всі, а дехто сидів у наметах, рятуючись від спеки.
виступу поляків EMPTY PLAYGROUND я взагалі не пам'ятаю. от дідько!
росіяни HIERONYMUS BOSCH були одним з гуртів, заради яких я взяла квиток на фестиваль. останнім часом мені надто припав до душі технодетх, а в них він виходить добре! підісрав ведучий: перед їх виступом він сказав, що гурт з Москви, але жартів про москалів не буде. музиканти не зрозуміли, що він сказав, але вичепили слово "москалі" і, схоже, образились. я не знаю, як інакше пояснити те, що вони зіграли вкорочений сет. втім, можливо, ведучий і не винен (я таки добряче проржалася, коли він описав чудернацьку тварюку з альбому Босхів як "Путін, ізригающій Мєдвєдєва"). у будь-якому разі, я отримала тонни задоволення від їх виступу. народу під сценою було все ще небагато, тому я трусила хайром та горланила за десятьох, намагаючись підтримати музикантів. те ж саме робили двійко упоротих фанатів Босхів з Москви, що стояли у нищеброд-секторі неподалік.
російсько-український гурт під назвою FRAGILE ART виступив добре, але нічим особливо не запам'ятався
HELL:ON, наших земляків, я теж чекала, але менше, ніж Босхів. вони грали приємний метал, від якого просто отримуєш задоволення. підчас їх виступу я сиділа під огорожею таки чином, що мої руки, ноги, пиво та іноді голова перебували у віп-зоні. неподалік стояв охоронець, що слідкував за мною та рештою любителів так посидіти, аби за огорожу не перемістилися і їх сраки. наді мною шалено бісився якийсь хлопець, певне, упоротий фан ансамблю. коли він десь всередині їх виступу затих та ліг на поручень, я знаепокоїлась. "тільки не блювони, тільки не блювони!" думалось мені. в житті теж іноді трапляються хеппіенди, і це був один з таких випадків - він таки не блювонув!
німецькі металкорщики DEADLOCK мені не сподобались. справа у вокалістці - типова метал-вокалістка, що косить під дівку з Еванесенса. та й взагалі я металкор не полюбляю. тому підчас їх виступу я пішла обідати :3
HEAVEN SHALL BURN були земляками попереднього гурту і також металкорщиками. більше того, їх вокалістом був басист з дедлоку, але він був на заміні. музиканти були вдягнені в однакові червоні кофтинки, і грали добре. але від тривалого прослуховування "-корів" у мене починають боліти вуха, і цей випадок вийнятком не був.
мене довго відлякувала назва шведського колективу LAKE OF TEARS. але коли я послухала їх на майспейсі, то зрозуміла, що вони - дуже хороший гурт. наживо було навіть краще, я залюбки трусила хайром у першому ряду. декілька пісень у них навіть нагадували якийсь стоунер накшталт Down чи Queens Of The Stone Age. душею я була задоволена їх виступом, а от з тулубом почалася коїтись фігня. спека, пиво, поганий сон та пиріжок (ги-ги) зробили свою справу - мені стало паскудно. практично весь час, який налаштовувався наступний гурт, я провалялася у наметі.
коли ведучий сказав, що поляки VADER нарешті починають виступ, я вилізла з намету та посунула до сцени: паскудне самопочуття не є причиною валятися, коли грають ТАКІ музиканти. я стала позад натовпу, щоб було не так душно. коли вони почали, я здригнулася - їх пекельна музика пронизала мене наскрізь, ввівши у резонанс частину внутрішніх органів. я подумала, що варто відійти, щоб не стало гірше. коли поряд стала дівчина з пивом та цигаркою, мене почало нудити від їх запахів, і бажання відійти посилилось (ну негарно отак зненацька блювати у натовп!), але я вирішила трохи зачекати. і не дарма! вже після другої пісні я піднімала козу та намагалася слабким голосом кричати "ВЕЕЙДЕР!". а далі я просто пролізла у другий ряд і стала біситися, трусячи хайром та час від часу волаючи "ВЕЕЙДЕР!". від головного болю, нудоти та решти приємностей не залишилось і сліду. була тільки я і Вейдер. їх музика здавалась мені потужним потоком енергії, що бив з "білої діри" - сцени. шалені ударні, пекельні рифи, шаманський вокал - це причаровувало і не відпускало. коли вони пішли зі сцени, я разом з усіма кликала їх на біс. і вони повернулись! і зіграли ще пісню. тепер Вейдер будуть серед моїх улюблених груп. вони були найофігєннішими на фесті. ну і особисто для мене сцілення металом XD. я завжди знала, що серед музикантів-металлерів є чаклуни! RESPECT
чекаючи на німців SODOM, я стояла у першому ряду і нікуди не йшла, аби туди не став хто інший. маю сказати, що враження від їх виступу було вже не таке сильне, як від Вейдеру. в них просто дуже багато подібних пісень. але останні кілька творів були просто офігєнними, серед них кавер на моторхедівський "Ace Of Spades". ще дуже сподобався онкель Том Ангелріппер - дядько має здоровенну харизму, рульно співає та грає на басу. до речі, він, можливо, приїде до нас сольно цієї осені. поряд зі мною стояв упоротий фанат Содом. він був милим, помірно патлатим хлопцем у окулярах, але як тільки починалася чергова пісня його улюблегого гурту, він перетворювався на шаленого звіра, який відчайдушно трусив хайром, вистрибував та чорт зна що робив. мені здавалося, що під час якогось з вихилясів він може запросто перевалитись через огорожу та заритися носом у землю вже в віп-секторі.
останніми були ARCH ENEMY зі Швеції. вони налаштовували інструменти аж півтори години, повиганяли усіх з бекстейджу та зробили ще кілька добрих справ. сам їх виступ був ідеально зрежиссованим шоу, видовищним та цікавим. проте, мені не надто подобаються їх сопливі гітарні партії, що дивно поєднуються зі звірячим риком Анджели Госсоу. я довго не могла згадати, кого ж нагадує мені її поведінка на сцені, але потім збагнула - Роб Хелфорд. та й всі вони нагадували мені Judas Priest.
після цього ми розлізлися по наметам спати. в одному з куткув наметового містечка якісь хлопці грали на гітарі та сопілці різнокаліберні пісні. і через 3 години, коли я прокинулась, вони займалися тим самим. вранці наметове містечко мало трешовий вигляд: сміття, поодинокі люди, "Все идет по плану" під гітару та сопілку...
наступного дня було так само жарко, але було кілька хмар. у зазначений час концерт не почався - на сцені колупалось кілька чоловік і все. ми чекали годину, дві, три - нічого. раптом звідкись з'явились омонівці, які сказали нам, що фестиваль закінчено, і нам треба зібратись за 30 хвилин та забратись геть з території фестивалю, щоб нас не відпиздили. було багато шуму, матюків, розчарування. ми зібрались та поїхали додому.
про причини цього я не буду писати, це все можна прочитати на офсайті Про Року.
але мені сумно.
сумно, що в мене відібрали половину свята
сумно за тих, в кого його відібрали також, особливо за тих, хто приїхав з-за кордону, за тих, хто пристрасно хотів побачити улюблений гурт і не побачив
сумно за організаторів, які хотіли зробити рульний метал фест, але вийшла така фігня
сумно за металерів Києва - після такої лажі хто до нас поїде?
cheers.