void
попередні декілька днів я прожила майже без інтернетів, що спричиняло легкий абстинентний синдром.
пусте місце недовго залишається таким, через що декаданс, який завжди жив у моїй кімнаті, поволі розповзся по усій квартирі.
таке відчуття, ніби я - персонаж якогось кіберпанківського оповідання чи фільму.
але мине кілька днів, решта мешканців приїде додому, і декаданс повернеться у своє звичне лігво. він не любить галасу і звуків з ящика
вчора вночі були дуже красиві хмари, та й взагалі якось дивно. може, це через якихось купальських демонів. на світанку я вилізла на вулицю послухати птахів, подихати відносно свіжим повітрям та полякати випадкових перехожих. я люблю міста на світанку - вони сплять у цей час, це схоже на якусь віртуальну симуляцію: завантажили усе, крім ботів. єдиний перехожий, якого я бачила більш-менш близько таки злякався мене XD хоча, я більше була схожа на психопатку, ніж на купальську відьму. але біс його знає, як мають виглядати купальські відьми - може, як розпатлані задротки-психопатки, а може - як дебелі та грудасті продавщиці з ринку, чи навіть гламурні дівиці з фатальним поглядом і червоними нігтями. коли верхні поверхи будинків забарвились у приємний рожево-оранжевий відтінок, я посунула додому спати: я встигла добряче змерзнути, та й на вулицях поступово ставало галасніти та людніти.
пусте місце недовго залишається таким, через що декаданс, який завжди жив у моїй кімнаті, поволі розповзся по усій квартирі.
таке відчуття, ніби я - персонаж якогось кіберпанківського оповідання чи фільму.
але мине кілька днів, решта мешканців приїде додому, і декаданс повернеться у своє звичне лігво. він не любить галасу і звуків з ящика
вчора вночі були дуже красиві хмари, та й взагалі якось дивно. може, це через якихось купальських демонів. на світанку я вилізла на вулицю послухати птахів, подихати відносно свіжим повітрям та полякати випадкових перехожих. я люблю міста на світанку - вони сплять у цей час, це схоже на якусь віртуальну симуляцію: завантажили усе, крім ботів. єдиний перехожий, якого я бачила більш-менш близько таки злякався мене XD хоча, я більше була схожа на психопатку, ніж на купальську відьму. але біс його знає, як мають виглядати купальські відьми - може, як розпатлані задротки-психопатки, а може - як дебелі та грудасті продавщиці з ринку, чи навіть гламурні дівиці з фатальним поглядом і червоними нігтями. коли верхні поверхи будинків забарвились у приємний рожево-оранжевий відтінок, я посунула додому спати: я встигла добряче змерзнути, та й на вулицях поступово ставало галасніти та людніти.