Вітер вишиває нас на темному тлі

[trina_ka]

Вітри-рентгенти висвітили нас на плівку стін:
Веселий Роджер тіней так тріпоче,
аж жовту шкіру дому роз'ятрив.
І білими нитками все зашив -
і вишив нас на тлі заплаток сонця - ночі.

У мжички манни присмак. Вогко так,
що грузнуть вдих і видих у болоті.
Суши нас, вітре, висуши до дна,
аж сіль хай світиться на ребрах риб,
повішених на гак. Пісок в очах, пісок у роті.

Пісок у чобітках. І час іти на абордаж.
Неси нас, вітре, по усих усюдах.
Тримай наш дирижабль подалі від очей
мисливців, урядів, цікавців, ловців снів.
Тримай нас у собі. І бережи нас од хортів.

І прошивай нас наскрізь. Вишивай нас візерунками сузір'їв і морів без берегів.

Зберігається тут