Пам'ять про механічний годинник

[trina_ka]

Холодно в домі. В карафці - як простір - вода,
зігнута й пряма, в облозі у вінець - а тиха.
І мовчки по колу ідуть караванами риби.
Є кола у тиші, а цокання й стрілок - нема.

Мовчазно у домі. У кухликах вистиг весь чай.
І пара хмаринками перебігає між нами.
Ще кілька мовчань - і вкриється дім наш снігами.
І хто ж тут розбудить, як тиша - за сам небокрай.

Вже сутінки в домі. Далекі блукливі вогні
застигли у вікнах чужих, у руках перехожих.
І тіні дерев уже на стіні не тріпочуть.
Але ще підлога скрипить під ногами мені.

Зберігається тут