Три дипломатичні звитяги за тиждень
Це доволі таки об'ємний матеріал головреду ЄП Сергія Сидоренка. Я його трохи скоротив та розміщую мовою оригіналу - позаяк ніякої української мови для росіян як відомо не існує, а є лише російський діалект, відтак і ніяких труднощів із розумінням тексту для росіян бути не може
https://www.eurointegration.com.ua/rus/articles/2023/12/1/7174743/
-----------------------------------------------------
У п’ятницю у Скоп’є, столиці Північної Македонії, завершилася міністерська зустріч ОБСЄ. Вона не стала історичною у тому сенсі, в якому її хотіли б бачити чимало українців: ОБСЄ не розвалилася й Росію з неї не виключили.
"Європейська правда" дізналася цікаві деталі того, що відбувалося на міністерській зустрічі і навколо неї, а також розібралася, чого чекати надалі
Хімія перемоги України
У середу, коли в ОБСЄ лише готували вітальну вечерю, яка виявилася дуже успішною для України (про це розповімо далі!), в іншій організації Київ отримав потужну і - що не менш важливо - абсолютно несподівану для росіян перемогу.
Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) вперше у своїй історії не обрала Росію до свого виконавчого органу - керівної ради.
ОЗХЗ - це одна з тих організацій, де Росія історично мала дуже великий вплив, і на відміну від привілейованого положення РФ у низці інших міжнародних структур, на користь цього є аргументи. Тому всередині ОЗХЗ досі не лунало навіть дискусій про те, чи варто Росії бути в керівництві.
Як же вдалося її виключити?
У Раді ОЗХЗ цього року звільнялись три місця за квотою Східної Європи. Одне з них, як вважали, "за замовчуванням" мала обійняти Росія; на два інші претендували Україна та Польща.
Загалом у цій організації найчастіше держав-кандидатів узгоджують наперед, але теоретично є право держав організувати змагальний конкурс. І саме це право використали противники Москви. Міністри Кулеба й Ландсбергіс домовилися про те, що Литва також подасться на цю посаду. Без гарантії перемоги - але з шансом покарати Росію.
Литва зробила це в останній дозволений регламентом момент.
А далі, як розповів "ЄвроПравді" поінформований український дипломат, Кулеба й Ландсбергіс почали узгоджено працювати з іншими державами для того, щоб вони підтримали також Литву. Мовляв, щоб у тієї був не нульовий результат.
"Під час голосування в ОЗХЗ ти не знаєш, як вирішили голосувати інші. І спрацював ефект несподіванки - багато хто вирішив дати голос і Литві, й Україні виходячи з того, що Росія, мовляв, все одно пройде, а ми побудемо "на світлій стороні". У підсумку Росії не вистачило голосів, що стало шоком для багатьох", - розповів співрозмовник.
Україна та Польща, як "давні" кандидати, отримали 126 та 123 голосів, Литва - 76, а Росія - 65. Тобто "російські" голоси розділилися навпіл і не на користь РФ.
Ця поразка стала для Москви настільки несподіваною, що там думали аж до наступної доби, щоби вийти із заявою-поясненням. Але визнати поразку у боротьбі з Литвою та Україною там не могли, тому у Лаврова оголосили про світову змову проти РФ. Мовляв, до поразки призвів "безпрецедентний політичний тиск, фінансово-економічний шантаж і, найчастіше, просто відверті загрози з боку "колективного Заходу" тим державам-учасницям, які могли б підтримати нашу країну", - йдеться у заяві МЗС РФ.
Хоча насправді причиною є радше самовпевненість росіян.
Росія? Геть з моря!
А вже тоді, коли міністерська зустріч у Скоп’є добігала кінця, Україна дізналася про нову перемогу дипломатів. Росія програла ще одні вибори - у Міжнародній морській організації (ММО).
І якщо "хімічну" перемогу собі в актив може записати МЗС, то за "морською" стоїть радше офіс президента. Адже одним із переламним моментів став виступ (по відеозв’язку) президента України, про який вдалося домовитися із головуючою у ММО країною Саудівською Аравією (знову зіграла ставка на добрі відносини з саудитами, які Київ розвивав останнім часом, особливо після повномасштабного вторгнення РФ).
Виступ Володимира Зеленського був, звісно ж, повністю присвячений морській агресії РФ. Він нагадав і про ракетні удари по портах, і про атаковані торговельні судна, і про мінування Чорного моря. А насамкінець - закликав зробити історичний крок і викинути Росію з ММО.
Варто додати, що виключення з організації - це був наперед нереальний запит, бо процедурно цього дуже складно досягти. Натомість реальною метою було викинути Росію з Ради ММО. Причому цього разу Україна не могла сама зайняти місце РФ - за класифікацією ММО ми перебуваємо в різних "корзинах".
"Тому була ідея в тому, щоби поставити замість Росії Ліберію, з якою ми домовилися. І замість затвердження списку Ради ММО з 10 країн, включно з РФ, ми зробили конкурс, де на 10 місць претендувало 11 кандидатів", - розповів Жовква.
Цього разу Росія розуміла загрозу втрати посади і боролася за неї, але її зусилля провалилися.
За даними, які отримала "ЄвроПравда", 8 "наперед запланованих" переможців, отримали 141-146 голосів; США, які нам допомагали, отримали підтримку 137 країн (певно, через помсту кількох друзів РФ); Ліберія, яку висунули як конкурента Росії, - 132 голоси, а Росія - лише 80!
Це був абсолютний провал для Москви - і перемога для України.
А тепер - до основної дипломатичної події.
9 місяців для боротьби з Лавровим
Очільник македонського МЗС, чинний голова ОБСЄ Буяр Османі у п’ятницю ввечері був щасливим і святковим. Він досягнув того, чого прагнув - закінчив головування, а також домігся того, щоби розвал ОБСЄ стався не на його "зміні", а згодом.
У пакет домовленості увійшло рішення про те, що новою головуючою державою стає Мальта, а четвірка керівників організації лишаються на посадах наступні 9 місяців. Росії, яка хотіла би зменшити цей термін, забракло аргументів, адже вона сама довела ситуацію до тупика: в ОБСЄ не могли наперед почати пошук кандидатів через ультиматуми РФ і невизначеність її дій.
Українські дипломати визнають, що це не та перемога, якої прагнув Київ.
Такий результат більше схожий на "бойову нічию". Або ж можна говорити про тактичну, тимчасову поразку РФ. А за 9 місяців на організацію чекає новий пік кризи.
Хоча в США - більш оптимістичні та розраховують, що зможуть узгодити заміну "четвірки" й забрати цей козир у РФ. "За ці 9 місяців ми обговоримо, хто найкраще підходить для того, щоби очолювати організацію", - пояснив ЄП постпред США в ОБСЄ Майкл Карпентер.
Між тим для Росії в нинішньому рішенні позитивів немає.
Це було дуже помітно на підсумковій конференції Лаврова, куди той прийшов злий і очевидно знервований.
Що могло так знервувати російського міністра - адже він нібито мав почуватися переможцем просто через той факт, що зміг зламати опір Європи й змусив її тимчасово "зняти санкції" заради свого приїзду?
Перш за все, це безпрецедентний для ОБСЄ бойкот Росії. Ще ніколи не було такого, щоби близько половини міністрів відмовилися брати участь у міністерській зустрічі. І сталося це суто через те, що вони не хотіли опинитися за одним столом із Лавровим.
Причому кілька міністрів змінили думку буквально в останню ніч! Це не перебільшення, адже навіть керівник дипломатії ЄС ще ввечері в середу, приїхавши до Скоп’є, заявляв журналістам, що прагне особисто передати сигнал Лаврову й не уникатиме зустрічі з ним, а у четвер вранці просто не пішов на засідання, надіславши замість себе всього лише посла (найнижчий рівень на таких зустрічах, за традицією ОБСЄ).
Схоже, що частину з них зміг переконати посол України Цимбалюк, якому дали слово під час урочистої вечері напередодні конференції. Він знайшов цілком логічний контраргумент для держав-"миротворців".
"Суть моїх пояснень полягала в тому, що історія, коли під час холодної війни в ОБСЄ могла об’єднувати і не однодумців, - перестає працювати під час війни гарячої. І що в нинішній ситуації діалог зі злочинцями треба обмежувати, а не підтримувати", - пояснив Цимбалюк.
Тепер перед Україною стоїть завдання донести це розуміння якомога ширше.
Бо саме варіант обмеження діалогу з РФ без її виключення з організації зараз видається найбільш реальним. Тобто Росія залишатиметься її членом, але матиме дедалі менше прав і важелів впливу усередині ОБСЄ. Що, власне, вже поволі відбувається в останні майже 2 роки.
А зважаючи на те, що часом Україна отримує потужні перемоги в міжнародних організаціях - хтозна, можливо, до цього дозріють і в ОБСЄ.
--------------------------
Такий довгий текст - та з такого незначного приводу? - саме так.
Хоча для того, аби нагадати: попри великих загальновідомих організацій (ООН, ОБСЄ, Рада Європи, НАТО) існує сила силенна менш відомих міжнародних організацій так би мовити "вузького профілю". Вони вирішують начебто другорядні питання, але за певних обставин ці питання можуть набути неабиякої ваги.
І могутній вплив що його традиційно має Росія на міжнародне життя базується не лише на її великих віськових можливостях але певною мірою і на великому впливові, що його традиційно має Росія у цих організаціях.
І те що вдалося зменшити вплив Росії на дві такі організації - це беззаперечна перемога української дипломатії. Так ми не з'їли міжнародний вплив Росії, ми лише його дещо "понадкусювали". Але те що Путін старанно вибудовував неможливо зруйнувати протягом тижня, тут потрібна велика та копітка праця і не лише України.
Але шлях подолати можна лише ідучи.