Звернення громадськості щодо порушення прав підозрюваних у вбивстві Павла Шеремета
ЗВЕРНЕННЯ
Насамперед ми висловлюємо глибокі співчуття й щиру підтримку рідним і близьким вбитого журналіста Павла Шеремета.
На недавньому брифінгу МВС підозрюваних у вбивстві Павла Шеремета було названо злочинцями. "Призначення" винних відбулося у присутності Президента України.
Це кричуще порушення закону й нехтування презумпцією невинуватості соліста групи "Riffmaster", ветерана Збройних Сил України Андрія Антоненка, лікарки-волонтерки Юлії Кузьменко і ветерана та військовослужбовця Збройних Сил України Яни Дугарь. Генеральний прокурор Руслан Рябошапка назвав підозрюваних "встановленими вбивцями". Президент Володимир Зеленський фактом своєї присутності на брифінгу вчинив політичний тиск на слідство. Хоча ці посадові особи мають бути гарантами дотримання прав і свобод кожного громадянина України. Зараз підозрювані перебувають у слідчому ізоляторі, їхні процесуальні права порушують.
Не претендуючи на роль суддів і не беручи на себе відповідальність стверджувати про провину чи її відсутність в діях підозрюваних, звертаємо увагу, що українське громадянське суспільство не сприймає опубліковані докази провини підозрюваних як реальну підставу для такого серйозного обвинувачення. Водночас, ажіотаж довкола справи вже завдав неймовірної шкоди не лише репутації підозрюваних і членам їхніх родин, але й Збройним Силам України, добровольчому і волонтерському руху.
Ми наполягаємо, що слідство має відбуватися максимально прозоро, у повній відповідності до законодавства. Хочемо ще раз наголосити, що фундаментальний конституційний принцип презумпції невинуватості є наріжним каменем прав людини. Жодна особа не може бути названа злочинцем до остаточного вироку суду.
Варто нагадати, що розслідування багатьох резонансних справ за роки незалежності України також починалися з гучних заяв і публічних звинувачень, а завершувалися нічим. Нічим, окрім зіпсованих життів тих, кого помилково й бездоказово називали злочинцями. Така безвідповідальність заохочувала правоохоронців до свавілля. Зараз маємо черговий яскравий приклад політизованого розслідування суспільно важливої справи.
Якщо й у цій справі обвинувачення не надасть доказів причетності до злочину осіб, яких уже назвали винними, відповідальні за це посадовці МВС і Генеральної прокуратури мають понести справедливе покарання.
Задля гарантії об'єктивності розслідування, уникнення його політизації закликаємо створити Тимчасову слідчу комісію у Верховній Раді України.
Розслідування, яке триває понад три роки, практично не залишає надій на появу нових вирішальних доказів. Тому вимагаємо якнайшвидше передати справу до суду й організувати безперервний і відкритий судовий процес, який буде запорукою справедливого вироку - обвинувального або виправдального. Якщо ж влада збирається тримати підозрюваних під вартою без суду роками, як це відбувається, зокрема, у справі Гуменюка-Крайняка, це буде також вирок, але вирок системі кримінальної юстиції та всій владі.
Також вимагаємо від влади утримуватися від дій, які створюють атмосферу дискредитації військових, волонтерів і ветеранів. Завдяки їхньому подвигу в Українській суверенній державі є Президент, Генпрокурор, Міністр. Наші Герої заслуговують на повагу. Тому завдання влади - утверджувати позитивне суспільне ставлення до тих, хто бере участь у відсічі збройній агресії Росії.
Київ, 22 грудня 2019 року
Звернення підписали:
Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія"
Йосиф Зісельс, віце-президент Конгресу національних громад України, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", дисидент і політв'язень часів радянського режиму
Ігор Юхновський, академік НАН України, учасник Ініціативної групи "Першого грудня"
В'ячеслав Брюховецький, професор і почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія", учасник Ініціативної групи "Першого грудня"
Мирослав Маринович, віце-ректор УКУ, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", дисидент і політв'язень часів радянського режиму
Микола Козюбра, суддя Конституційного Суду України (1996-2003), професор Національного університету "Києво-Могилянська академія"
Володимир Огризко, політик, дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України, міністр закордонних справ України (2007-2009 рр)
Роман Безсмертний, політик, Надзвичайний і Повноважний Посол України, екс-представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи у Мінську
Данило Лубківський, дипломат, заступник міністра закордонних справ (2014 р.).
Сергій Квіт, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", міністр освіти і науки України (2014-2016 рр.)
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", провідний експерт в сфері енергетики
Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний Посол України
Ігор Коліушко, голова Правління Центру політико-правових реформ
і ще ряд відомих вчених, політиків, громадських діячів
Я розмістив це ЗВЕРНЕННЯ передусім через повагу до осіб, що його підписали - там немало людей, яких я поважаю.
Але маю також певні застереження.
Так безумовно, робити заяви про провину осіб, яким оголошена підозра, офіційні особи не мають права - це безумовно.
Але не мнеш безумовно і ось що. Цитую ЗВЕРНЕННЯ:
що українське громадянське суспільство не сприймає опубліковані докази провини підозрюваних як реальну підставу для такого серйозного обвинувачення
По-перше, цей документ з'явився на сайті Рух Опору Капітуляції. З усією повагою - ця організація не має повноважень стверджувати що сприймає українське громадянське суспільство , а чого воно не сприймає. Мали б посилатися не на "українське громадянське суспільство . а на свій Рух, це було б принаймні чесно.
Далі, виявляючи обґрунтовану чутливість до правового змісту лексики посадових осіб, автори заяв мали б такі самі вимоги ставити і до власної лексики: ні про яке обвинувачення у офіційних документах справи не йдеться.
Відтак чесно було б ставити питання - а чи достатньо наявних даних для оголошення не обвинувачення, а лише підозри? Я не юрист, але мені особисто видається так, що для обвинувачення тут наданих фактів недостатньо, а от для оголошення підозри - достатньо.
І чи буде оголошено про підозру чи ні - має встановити слідство. Подібні "дрібниці" суттєво на мій погляд зменшують реальний ефект заяви і дають підстави вважати ЗВЕРНЕННЯ документом осіб політично ангажованих або таких, що керуються особистими почуттями щодо підозрюваних або почуттями спільників, побратимів по зброї та по спільним акціям.
І це теж потрібно враховувати, при визначенні ставлення до ЗВЕРНЕННЯ