День народження держави
Валерій Пекар
Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи,
Українці звикли не довіряти державі. Причина очевидна: сотні років життя в чужих державах, коли від влади не доводилося чекати нічого хорошого. Цим настроям сприяли і традиційний хуторянський уклад життя, і відносна сила суспільства при слабкості держави в кращі періоди української історії, і архетипи українських героїв на чолі з Нестором Івановичем Махно. Стихійний анархізм притаманний світогляду українців протягом століть. Цим наша масова свідомість і відрізняється від російської, для якої держава незмінно є цінністю номер один, кумиром, який вимагає людських жертвоприношень і регулярно їх отримує.
Однак країна без держави можлива тільки на Місяці, як в одному з романів Хайнлайна.
Класичне визначення держави як "осілого бандита" підкреслює встановлювану ним монополію на насильство, але випускає з уваги, що в бездержавних суспільствах рівень насильства незрівнянно вищий. У війнах примітивних племен в абсолютних числах гине менше людей, ніж на світових війнах розвинених держав, але у відносному вираженні - набагато більше. Вибух атомної бомби над Хіросімою позбавив життя 0,1% японців, а племінні війни за один день можуть знищити до 5% їх чисельності. Те ж саме стосується і побутового, і вуличного насильства.
Однак така базова держава, "осілий бандит", нас зовсім не влаштовує. Нам потрібно зробити крок не назад, до анархії, а вперед, до відкритої держави, яку називають інклюзивною, оскільки вона включає всіх громадян в систему справедливості і добробуту. Власне, цей перехід і є процесом модернізації, який запущений Революцією Гідності і з такою важкістю пробиває собі дорогу через олігархічний консенсус, корупційні звички і бюрократичну тяганину.
"Тільки з народом без держави можна робити все, що заманеться", - писала Ханна Арендт.
Ми розуміємо, що Голодомор був би неможливий, якби рішення приймалися в Києві, а не в Москві. Не тільки українська історія тому підтвердження: багато держав виникли як реалізація принципу "ніколи більше" у відповідь на виклик асиміляції або фізичного знищення народу.
Тому давайте привітаємо нашу державу з днем народження і не будемо забувати про свої громадянські обов'язки щодо неї. Це наше дитя 1991 року народження, а ми байдуже кинули його напризволяще. Але ж час нарешті дорослій дитині йти в школу, щоб навчитися тому, що добре і що погано, що можна і чого не можна, тобто верховенству права, а потім пройти останню важливу трансформацію - стати відкритою, інклюзивною. Тільки нації з такими державами процвітають, вони формують вищу лігу націй.
Держава - це не символи, не прапор, герб і гімн. Держава - це інституції. Це парламент, уряд і президент. Це суди, поліція і армія. Це розвідка і контррозвідка, митниця і податкова. Це прокуратура і дипломатія, це мерії та ОДА. Все це потрібно будувати, і зробити це нема кому, окрім нас. Інакше історія повториться найгіршим чином. Хто не побудував все це своє, той приречений обслуговувати чуже.
Амінь