Умер Любомир Гузар
Я два дня ничего о том не писал.
Любомир Гузар - человек которого я почитал. И быть может единственный украинец, который был моральным авторитетом для каждого украинца, для которого вообще слово мораль имеет некий смысл.
Эта потеря невосполнима. У нас нет другого такого. И боюсь, что еще долго не будет: святые не рождаются каждый день.
Мне горько, но православие, и русское, и украинское не выдвинуло ни одного деятеля, сравнимого по авторитету с Каролем Войтылой или с Любомиром Гузаром. У католиков моральные авторитеты вырастают, а у нас - только чиновники и генералы от церкви. Нет, искренне и глубоко верующие православные есть, только наверху их нет.
И он любил Украину
Я 46 років жив поза Україною. Там було добре, спокійно. Але на чужині ви завжди в якийсь спосіб залишаєтеся громадянином другого класу. Цілком інакше пройтися вулицею чи вулицями міст, сіл в Україні, чим десь там жити в Нью-Йорку чи Римі.
Еліта - це люди, які вміють дивитися далеко вперед… Той, хто дивиться далеко, насамперед зберігає головне - людську гідність.
Єдність - це теж є дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть: нехай цілий світ зміниться, але не примушуйте мінятися мене…
Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного - тільки вбити.
Когда человек думает о другом, мол, “я не доверяю ему”, то на самом деле он думает о самом себе: и мне верить нельзя, и я обману. Неверие к другим начинается с неверия к себе и своей способности уважать другого.