the end

Jun 17, 2009 00:54

із сорока з лишнім чоловік філологів нашого потоку я контактував десь із пятьма чи шістьма.
і так кожен із тих сорока людей тоже вибирав собі групу 5-6 чоловік і тіки з нею тусувався і ділився новостями.
мені совсім не жалко розставаться із збродом на сорок душ, мені буде трошки печально розставаться із тими шістьма.
а решта буде існувати десь у свідомості на задворках і у фразах "а помниш, оксана бойко колись сказала..." і прічьом потім буде йти пять мінут кастраціїпростраціі на тему "хтоето"

ми ніхуя не були дружнім колективом і сплочьонними рядами. процедури вирішення "як гулять випускний" ето ще раз доводять.
спасіба шановній старості за то шо вона намагалася зробити нас колективом. кстаті попередні дві старости помоєму таких усілій не робили взагалі, а нада би, бо якшо колектив формувать зразу то він формується, а якшо збирать емейловий совєт на тему "де гулять" в кінці, і усвідомлювать шо ніхто нічо не хоче бо всім посрать і у всіх своі плани - то ето якось неінтересно. Хоч і передбачувано.

енівей, за чотири года я таки знайшов людей які не шарахаються від мене зараз.
і тепер сміюся з тих хто шарахається)))

ето був варіант поста "какжаль".

такоє, кінець, какжаль, да

Previous post Next post
Up