(no subject)
Тарас Шевченко прийшов на вручення Шевченківської премії, але її йому не дали, бо Ольга Зимовря проголосувала проти. Та і євреї.
Іван Франко приїхав до Івано-Франківська, але місто всі називали Станиславовим, тому Франко образився й пішов до борделю.
Леся Українка приїхала в місто Українка, але там слово Українка всі неправильно наголошували. Тому вона тільки купила там клітчасту сумку.
Василь Еллан-Блакитний приїхав до рідного села Козел, але його вже перейменували. На Михайло-Коцюбинське. Сів і заплакав.
Степан Тудор знав про Тюдорів. Але це йому не допомогло. Він буквально сьогодні зайшов на сторінку "Степан Тудор" у Вікіпедії й побачив, що останнє речення статті про нього - це речення "Заходіть на мою сторінку вконтактах олег кеча!!!". Можете перевірити.
Євген Гребінка поїхав електричкою Київ-Гребінка. Дорогою купив склоріз, десять пачок пластирю й журнал "Кіровоградска бабушка".
Михайло Коцюбинський думав їхати у Коцюбинське, але дізнався, що там плаче Еллан-Блакитний. "Козел!" - подумав Михайло Коцюбинський і поїхав вклонятися Кононівським полям. Дорогою в електричці зустрів Євгена Гребінку. Побилися за останнє пиво.
Тарас Шевченко, вийшовши з вручення Шевченківської премії, вирішив з горя поїхати у Моринці. Або до хлипнівського дяка. Дорогою на станції Сміла побачив Сосюру, що саме вертав з Лисичанська до Києва. Поговорили любесенько, помірялися.
Василь Симоненко, з"їздивши до Умані, вирішив провідати Чернечу гору. Але хреста там не побачив, тому сів у ту ж саму електричку, що й Гребінка з Коцюбинським. З"їв біляш, присікувався до циган. Вимагав сказати "зорі сургучеві".
На станції Київ-Пасажирський електричку зустрів Іван Франко. Письменників він не пізнав, бо саме купував квіти для Ольги Рошкевич. Потім передумав і купив торт.
Усі, хто вийшов з електрички, пішли у кімнати відпочинку, де сидів Степан Тудор і правив статтю про себе у Вікіпедії.
Степана Тудора не зустріли, напилися, заснули й виїхали.
Іван Франко приїхав до Івано-Франківська, але місто всі називали Станиславовим, тому Франко образився й пішов до борделю.
Леся Українка приїхала в місто Українка, але там слово Українка всі неправильно наголошували. Тому вона тільки купила там клітчасту сумку.
Василь Еллан-Блакитний приїхав до рідного села Козел, але його вже перейменували. На Михайло-Коцюбинське. Сів і заплакав.
Степан Тудор знав про Тюдорів. Але це йому не допомогло. Він буквально сьогодні зайшов на сторінку "Степан Тудор" у Вікіпедії й побачив, що останнє речення статті про нього - це речення "Заходіть на мою сторінку вконтактах олег кеча!!!". Можете перевірити.
Євген Гребінка поїхав електричкою Київ-Гребінка. Дорогою купив склоріз, десять пачок пластирю й журнал "Кіровоградска бабушка".
Михайло Коцюбинський думав їхати у Коцюбинське, але дізнався, що там плаче Еллан-Блакитний. "Козел!" - подумав Михайло Коцюбинський і поїхав вклонятися Кононівським полям. Дорогою в електричці зустрів Євгена Гребінку. Побилися за останнє пиво.
Тарас Шевченко, вийшовши з вручення Шевченківської премії, вирішив з горя поїхати у Моринці. Або до хлипнівського дяка. Дорогою на станції Сміла побачив Сосюру, що саме вертав з Лисичанська до Києва. Поговорили любесенько, помірялися.
Василь Симоненко, з"їздивши до Умані, вирішив провідати Чернечу гору. Але хреста там не побачив, тому сів у ту ж саму електричку, що й Гребінка з Коцюбинським. З"їв біляш, присікувався до циган. Вимагав сказати "зорі сургучеві".
На станції Київ-Пасажирський електричку зустрів Іван Франко. Письменників він не пізнав, бо саме купував квіти для Ольги Рошкевич. Потім передумав і купив торт.
Усі, хто вийшов з електрички, пішли у кімнати відпочинку, де сидів Степан Тудор і правив статтю про себе у Вікіпедії.
Степана Тудора не зустріли, напилися, заснули й виїхали.