було
сьогоднішнім ранковим чтивом був "Загублений світ" Конан Дойла
нарешті я почав відкривати його не лише як автора детективів про шерлока холмса
ше потім читатиму "Пригоди бригадира Жерара" теж
оце читаю про південну америку, амазонку. і назви типу Белен, Парана чи Манаус відкривають цілий ностальгійний пласт, коли оу свої 15 я запоєм читав таку всяку літературу пригодницько-географічну
любив наприклад (і зараз безумно люблю) весь цикл поляка Альфреда Шклярського про Томека, там де томек і мисливці за головами, томек на далекому сході, томек біля витоків амазонки, томек на чорному континентівони всі круті, і там давалися обширні краєзнавчі примітки, я від того всього фанатів і починав писати щось своє в тому ж дусі, правда, не вистачало досвіду, і у мене все завершувалося зборами в експедицію і називанням купи назв
зрештою, я про це вже тут писав
шо характерно, писалося воно все російською, певно, під впливом того, шо читалися ці всі географічні твори теж російською
а ше давно колись мені як найкращому читачеві нашої дитбібліотеки подарували книжку "Занзабуку" Льюїса Котлоу
досі десь лежить в селі
на той час, коли мені її подарували, я уже перехворів географією
а ше згадав як я в школі писав твір "десять книжок, які я взяв би з собою в життя"
ну зараз тоже таке пишуть і флешмоби роблять але тоді ше не робили
воно даже по гуглу шукається, його тоді здали в якийсь журнал пегасик, і висить воно досі в інтернеті як нагадування про минущі смаки
тоді я брав із собою біблію, пурпурові вітрила гріна (странно, я вже даже непомню про шо там, ну крім ассолі як імені і вітрил як символу), донкіхота, робінзона крузо (не читав років із 13ти, помойму треба перечитати), маленького принца (і зараз би взяв), збірник байок крилова чи глібова (зачєм, спрашую я себе зараз, зачєм, саша??? і нема відповіді), збірник світових казок (не отказався б і зараз), книга легенд і міфів (ну допустім), капітанська дочка (бррр), ну і ромео і джульєтту (і шо б я з нею робив на безлюдному острові спрашуєцця)
вобшщем як бачите ці всі книжки (більшість із них принаймні) се якась данина конюнктурі чи шо
ну тоість може конешно я просто був потерян і растерян оттого шо треба шось писать і вибирать а вибирать я не вмів тоді і зараз в принципі тоже, тим більше між книжками)
мораль басні отсутствує
нарешті я почав відкривати його не лише як автора детективів про шерлока холмса
ше потім читатиму "Пригоди бригадира Жерара" теж
оце читаю про південну америку, амазонку. і назви типу Белен, Парана чи Манаус відкривають цілий ностальгійний пласт, коли оу свої 15 я запоєм читав таку всяку літературу пригодницько-географічну
любив наприклад (і зараз безумно люблю) весь цикл поляка Альфреда Шклярського про Томека, там де томек і мисливці за головами, томек на далекому сході, томек біля витоків амазонки, томек на чорному континентівони всі круті, і там давалися обширні краєзнавчі примітки, я від того всього фанатів і починав писати щось своє в тому ж дусі, правда, не вистачало досвіду, і у мене все завершувалося зборами в експедицію і називанням купи назв
зрештою, я про це вже тут писав
шо характерно, писалося воно все російською, певно, під впливом того, шо читалися ці всі географічні твори теж російською
а ше давно колись мені як найкращому читачеві нашої дитбібліотеки подарували книжку "Занзабуку" Льюїса Котлоу
досі десь лежить в селі
на той час, коли мені її подарували, я уже перехворів географією
а ше згадав як я в школі писав твір "десять книжок, які я взяв би з собою в життя"
ну зараз тоже таке пишуть і флешмоби роблять але тоді ше не робили
воно даже по гуглу шукається, його тоді здали в якийсь журнал пегасик, і висить воно досі в інтернеті як нагадування про минущі смаки
тоді я брав із собою біблію, пурпурові вітрила гріна (странно, я вже даже непомню про шо там, ну крім ассолі як імені і вітрил як символу), донкіхота, робінзона крузо (не читав років із 13ти, помойму треба перечитати), маленького принца (і зараз би взяв), збірник байок крилова чи глібова (зачєм, спрашую я себе зараз, зачєм, саша??? і нема відповіді), збірник світових казок (не отказався б і зараз), книга легенд і міфів (ну допустім), капітанська дочка (бррр), ну і ромео і джульєтту (і шо б я з нею робив на безлюдному острові спрашуєцця)
вобшщем як бачите ці всі книжки (більшість із них принаймні) се якась данина конюнктурі чи шо
ну тоість може конешно я просто був потерян і растерян оттого шо треба шось писать і вибирать а вибирать я не вмів тоді і зараз в принципі тоже, тим більше між книжками)
мораль басні отсутствує