**написано вчора ввечері
*вперше оце копіюю текст, який я написав отнєфігдєлать вчора в блокноті на компі і подумав шо перенесу в жж**
от коли ти спершу слухаєш пісні чиїсь а потім читаєш що він вже вмер і було йому тоді двадцять і трошки...десь як тобі самому буде зовсім скоро (і ти оптимістично думаєш, що житимеш ще) -
то це міняє трошки сам шлях слухання. чучуть але міняє. а, мабуть, не мало б. Якщо повністю чесно сприймати. Так бува з Моррісоном, наприклад. Або з Цоєм. І чьото зразу знайдуться ті, хто бачитиме у текстах якісь пророцтва чи марення духовидця (не пояснені мареннями метафізика). І аналізуватимуть зразу більше, - не факт, але можливо.
**щоб вас аналізували і вбачали у ваших текстах якісь змісти - помріть молодими. майже рецепт.
**навіяно слуханням Дркина, де, імхо, є зовсім трошки змістів. але симпатичних**
коли я читаю відфоткані книжки на францліт чи на нім. романтизм, то на фотках, крім сторінок, є ще чиїсь пальці. Пальці дівчини, яка тримала ту книгу, коли її фоткали. Пальці і текст - це дві різні реальності, адже відфоткана книжка - це лише фото на моніторі, ти не відчуваєш на дотик сторінки, не можеш додати до тексту запах. Нічого не можеш. Тому сприйняття іде лише на рівні «прочитати те, що написано».
І тут - пальці. Вони збивають з пантелику. Замість Убю-короля я думаю про чиюсь ліву руку. І про напівзлізлий лак на мізинці. Їх теж включати до реферату?
..ось ти читаєш шістнадцяту сторінку.
...Сейчас вы у меня закричите: браво, Папаша!
і т у т я б а ч у Їх. Середній. Безіменний. Мізинець. Білий лак.
І ще одне. Убю-король від 2007 року не змінився. А власниця пальців уже, певно, випустилася з магістратури.
****
от коли ти спершу слухаєш пісні чиїсь а потім читаєш що він вже вмер і було йому тоді двадцять і трошки...десь як тобі самому буде зовсім скоро (і ти оптимістично думаєш, що житимеш ще) -
то це міняє трошки сам шлях слухання. чучуть але міняє. а, мабуть, не мало б. Якщо повністю чесно сприймати. Так бува з Моррісоном, наприклад. Або з Цоєм. І чьото зразу знайдуться ті, хто бачитиме у текстах якісь пророцтва чи марення духовидця (не пояснені мареннями метафізика). І аналізуватимуть зразу більше, - не факт, але можливо.
**щоб вас аналізували і вбачали у ваших текстах якісь змісти - помріть молодими. майже рецепт.
**навіяно слуханням Дркина, де, імхо, є зовсім трошки змістів. але симпатичних**
коли я читаю відфоткані книжки на францліт чи на нім. романтизм, то на фотках, крім сторінок, є ще чиїсь пальці. Пальці дівчини, яка тримала ту книгу, коли її фоткали. Пальці і текст - це дві різні реальності, адже відфоткана книжка - це лише фото на моніторі, ти не відчуваєш на дотик сторінки, не можеш додати до тексту запах. Нічого не можеш. Тому сприйняття іде лише на рівні «прочитати те, що написано».
І тут - пальці. Вони збивають з пантелику. Замість Убю-короля я думаю про чиюсь ліву руку. І про напівзлізлий лак на мізинці. Їх теж включати до реферату?
..ось ти читаєш шістнадцяту сторінку.
...Сейчас вы у меня закричите: браво, Папаша!
і т у т я б а ч у Їх. Середній. Безіменний. Мізинець. Білий лак.
І ще одне. Убю-король від 2007 року не змінився. А власниця пальців уже, певно, випустилася з магістратури.
****