Особливості національної демократії
Мабуть, ще з часів Ющенка у багатьох українців виникали такі питання: чому кожний Президент у нас гірший, аніж попередній? Чому майже те ж саме можна сказати про кожне нове скликання Верховної Ради? Як таке трапляється попри те, що наша національна свідомість росте; ми не байдужі до того, хто очолює нашу владу та пише закони у ВР, та навіть скидаємо найнестерпніших шахраїв? Спробую розтлумачити, чому так.
По-перше, для цього треба визначитись: зазвичай наші "народообранці" піддаються корупції до влади чи вже при владі? Для цього треба взяти декілька прикладів, старих та нових:
1. Янукович Віктор Федорович
Біографію цієї особистості добре знає більшість українців; тому буду стислим, цитуючи "Вікіпедію".
- Серпень 1972 - квітень 1973 - автоелектрик
- Квітень 1973 - листопад 1976 - механік, Єнакіївське АТП № 04113
- Листопад 1976 - лютий 1984 - директор автобази, ВО «Орджонікідзевугілля», місто Єнакієве
- Лютий 1984 - вересень 1987 - директор автобази, ВО «Донбастрансремонт», місто Донецьк
- Листопад 1987 - листопад 1988 - заступник директора з автотранспорту дирекції матеріально-технічного забезпечення та транспорту, Донецького державного ВО вугільної промисловості
- Листопад 1988 - травень 1989 - заступник начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та транспорту, Донецьке головне територіальне управління вугільної промисловості
- Травень-вересень 1989 - в.о. директора, вересень 1989 - березень 1991 - директор, ВО «Донбастрансремонт»
- Травень 1991 - січень 1994 - генеральний директор, об'єднання підприємств «Донбастрансремонт»
- Січень - вересень 1994 - генеральний директор, об'єднання промислового транспорту вугільної промисловості «Укрвуглепромтранс»
- Вересень 1994 - серпень 1996 - генеральний директор, Донецького територіально-виробничого об'єднання автомобільного транспорту «Донецькавтотранс»
- Серпень - вересень 1996 - заступник голови; вересень 1996 - травень 1997 - 1-й заступник голови; 14 травня 1997 - 21 листопада 2002 - Голова Донецької облдержадміністрації та Голова Донецької облради
- 21 листопада 2002 - 5 січня 2005 - Прем'єр-міністр України, член Ради національної безпеки і оборони України
- 4 серпня 2006 -18 грудня 2007 - Прем'єр-міністр України, член Ради національної безпеки і оборони України
- з 25 лютого 2010 - 22 лютого 2014 - Президент України, голова Ради національної безпеки і оборони України
То чи можна стверджувати, що Янукович був корупціонером ще до того, як став політиком? Звісно, можна. На посаді директора автобази більшість працювала вже до пенсії, але ж Віктору Федоровичу вдалось піднятися на суттєво вищу сходинку вже в 38 років, маючи при цьому дві судимості, хоч по паперам і зняті.
Спробуємо тепер проаналізувати деяких наймолодших депутатів Верховної Ради останнього скликання.
2. Березенко Сергій Іванович (33 роки)
- Член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я
- Член групи з міжпарламентських зв’язків з Канадою
- Член групи з міжпарламентських зв’язків з Китайською Народною Республікою
- Член групи з міжпарламентських зв'язків з Литовською Республікою
- Член групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща
- Член групи з міжпарламентських зв’язків з Сполученими Штатами Америки
Що можна про нього знайти до його битви з Корбаном? Знову звернемося до "Вікі".
- З 2004 по 2005 роки був членом Української республіканської партії «Собор».
- У 2005 році очолив Всеукраїнську громадську організацію «Український Молодіжний Собор».
- З 1 січня 2006 року безпартійний.
- З червня 2006 року - радник Київського міського голови Леоніда Черновецького з питань сім'ї, молоді, спорту та туризму.
- З вересня 2006 року очолює Головне управління у справах сім'ї та молоді Київської міської державної адміністрації.
- З 2006 по 2014 роки був депутатом Київської міськради від «Блоку Леоніда Черновецького».
- З 10 червня 2014 по 27 серпня 2015 - керівник Державного управління справами.
- 30 квітня 2015 року призначений відповідальним за реалізацію проектів Ради регіонального розвитку на Чернігівщині.
Цікава річ в розділі "Сім'я":
- дядько - народний депутат Матвієнко Анатолій Сергійович.
Якщо подивитись на біографію дядьки, то можна знайти такі дані:
Створив і в грудні 1999 р. очолив Українську народну партію «Собор». Був членом ради "Громадської ініціативи «Форум національного порятунку» (з лютого 2001); представником Громадянського комітету захисту Конституції «Україна без Кучми» для ведення переговорів з представниками режиму.
Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 19 травня 2005 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 2 в списку. На час виборів: народний депутат України, член УНП «Собор». Уповноважений представник фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2002). Голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002). Склав депутатські повноваження 19 травня 2005.
...
Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 14 червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 12 в списку. На час виборів: заступник Глави Секретаріату Президента України, член УРП «Собор». Член фракції Блоку «Наша Україна» (з травня 2006). Перший заступник голови Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (з липня 2006). 14 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради.
Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 від Блоку «Наша Україна - Народна самооборона», № 22 в списку. На час виборів: президент Інституту відкритої політики, голова УРП «Собор». Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (грудень 2007 - вересень 2010), член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин (з вересня 2010).
Отже, який висновок? Березенко Сергій Іванович також причетний до корупції ще до того, як стати депутатом, тому що його призначення керівником "Українського Молодіжного Собору" не може бути збігом обставин при тому, що дядько - засновник Української народної партії "Собор".
Таких прикладів дуже багато, за рідкісними винятками. Тому можна зробити перший загальний висновок - ми, українці, зазвичай обираємо до влади вже сформованих корупціонеров.
Але чому так трапляється? Хіба в нас не вистачає розуму, щоб за всі ці роки не навчитись відокремлювати зерна від плевел? Може, й вистачає. Але чи є вони, зерна? Аналізуємо далі. Для цього нам потрібні виборчі списки передвиборчої кампанії.
Звичайно, перевірити кожен список в кожному виборчому окрузі - робота неосяжна, тому пропоную кожному зацікавленному читачу перевірити свій список та поміркувати - за кого все ж таки треба було віддати свій голос? Та ось у чому річ - таких майже немає! І це другий загальний висновок - до влади балотуються (майже завжди) саме вже сформовані корупціонери.
Невже жодна чесна людина не хоче балотуватись якщо не на посаду Президента, то хоч депутатом?! А ось тут - корінь усіх нещасть. Цитую Закон про вибори народних депутатів, Стаття 56 "Грошова застава"
4. Грошова застава, внесена партією, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, повертається у разі, якщо за підсумками виборів партія отримала право на участь у розподілі депутатських мандатів, у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів на рахунок партії.
5. Грошова застава, внесена партією, яка висунула кандидата в депутати в одномандатному окрузі, повертається у разі, якщо за підсумками виборів кандидат визнаний обраним в одномандатному окрузі, у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів на рахунок партії.
6. Грошова застава, внесена кандидатом у депутати, який балотувався в одномандатному окрузі в порядку самовисування, повертається у разі, якщо за підсумками виборів кандидат визнаний обраним в одномандатному окрузі, у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів на рахунок, вказаний у заяві, поданій до Центральної виборчої комісії обраним народним депутатом.
7. В інших випадках грошова застава у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів перераховується до Державного бюджету України.
Отже, кошти повертаються державою лише у тому випадку, коли кандидат був обраним. Щодо партії - так само; право на розподіл депутатськіх мандатів партія отримує, починаючи з 5% отриманих голосів виборців. Але ж застава для партії чималенька!
Партія, яка висунула виборчий список кандидатів у депутати у загальнодержавному окрузі, після початку виборчого процесу та до подання документів Центральній виборчій комісії для реєстрації кандидатів у депутати вносить в безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії грошову заставу в розмірі однієї тисячі розмірів мінімальної заробітної плати.
Не пройшла партія бар'єр 5% - тисяча мінімалок (які, до речі, були у цьому році підвищені) втрачена. А для нової, ще не дуже популярної партії така втрата буде дуже болючою. Тому в наш клуб новачкам вхід заборонено... Те ж саме стосується і самовисуванців. Так, застава для одномандатників-самовисуванців суттєво менша - 10 "мінімалок", але чи зможе чесна, порядна людина перемогти висуванця від, наприклад, БПП з широким медиа- та політресурсом? Відповідь кожен знає сам. Тому третій загальний висновок: система побудована з самого початку - виборчого процесу - так, що реєструватись в кандидати ризикнуть лише вже сформовані корупціонери...
Ось тому маємо те, що маємо... А як це змінити - нагода вже для іншого матеріалу.