Галицько-буковинський хронограф V

[tretyak_igor]

     В.I.Мельник
«Зняття з хреста» Осипа-Романа Сорохтея
«Зняття з хреста» - винятковий твiр у спадщинi Осипа-Романа Сорохтея (1890-1941), галицького митця, що працював у Станіславі (Івано-Франківську). Усвідомлення феномену творчості художника, незважаючи на виставки й окремі публі­ка­ції останніх років, ще попереду.1

«Зняття з хреста» досі залишається маловідомим в колі дослід­ни­ків нового українського мистецтва твором майстра.
Він не зафіксованийу спе­ціальній літературі, зокрема, в най­більш пов­ному каталозі робіт художника (1986) з приватних збірок та львівських музеїв, який вміщує 1069 номінацій.2 Осип-Роман Со­рохтей працював майже виключно в техніках аква­рель­ного ма­лярства, пастелі, рисунка олiвцем і тушшю. В гім­на­зійному ві­ці майбутній митець намалював олією один із пер­ших своїх авто­­портретів (1910), але систематично почав пра­цювати в цьому напрямку лише від 1935 р. «Зняття з хреста» - одна з не­багатьох олійних робіт і єдина з відомих на сьогодні мону­мен­­тальних композицій. Картина є власністю греко-католицького Катед­раль­ного собору Святого Воскресіння м.Іва­но-Фран­ківсь­ка, для якого, очевидно, й була створена в 1935 році.3 Не ви­клю­че­но, що замовником виступав єпископ Григорій Хомишин, який очолював станiславську єпархiю в 1901-1945 рр. ЇЇ первісне міс­це­знаходження в інтер’єрі собору не відоме. В останні деся­ти­літ­тя композиція досить випадково була при­лаш­тована в при­мі­щен­ні соборної хрещальні. 27 квітня 1996 року «Зняття з хреста» пере­дано Настоятелем собору отцем-мітратом Миколою Сім­кай­лом для тимчасового експонування в експозиції сак­раль­но­го мистецтва Галичини XV-XX ст. Івано-Фран­ківського Дер­жав­ного художнього музею.4



При тому, що обставини появи твору докладно не відомі, втілення саме цього сюжету було органічним для творчості Оси­па-Романа Сорохтея. Тема страстей Господнiх розроблялася ним вiд середини 1920-х рокiв в графiчних роботах i начерках, об’єднаних в серiях «Хресна дорога» та «Голгофа». У 1925 р. з’явився перший вi­до­мий рисунок олiвцем на сюжет «Зняття з хреста», а в 1931 р. - пастель, композицiйне вирiшення якої бу­ло покладене в основу майбутнього твору.5 Тим же роком датовані два олівцеві начерки. Завдяки тому, що майстер підписував і датував більшість робіт, можна простежити періоди особливо інтенсивної його праці над релігійною тема­ти­кою. Це 1925, 1930-1931 та 1935 роки. Судячи з каталогізованої спадщини, «Зняття з хреста» не тільки найважливіша, але й остання робота художника на релігійний сюжет.

Емоцiйна пасiонарнiсть, що чи не найбільше характеризує творчий метод Сорохтея, в серіях робіт біблійно-євангельского циклу сягає крайніх меж оголення внутрішньо-інтимного світу художника. В його багатовимірному космосі дивним чином поєднуються екстраполярні рефлексії на світ зовнішній. Шар­жо­вані, іноді гостро саркастичні портретні начерки су­час­ни­ків і класиків (професора І.Боберського, доктора Л.Ба­чинсь­ко­го, художника О.Новаківського, композитора В.Бар­вінсь­кого) співіснують з трагічно роздвоєними автопортретними студіями і нічим не примітними, нейтрально-побутовими мотивами, до яких майстер звертався з року в рік: «Ремонт вулиці», «Від­по­чи­­нок», «Скидають дрова», «Їдять хліб»... В обиранні тем з Писан­ня простежується певна закономірність. Доволі широке коло біблійних і євангельских мотивів поступово звужується в роботах 1930-х років до пасійної тематики з докладним відтворенням епізодів страждань, розп’яття й оплакування Ісуса Христа. «Бичування», «Несення хреста», «Падіння під хрестом», «Піднімають хрест», «Знімають тіло», «Не­суть тіло, зняте з хреста», «Оплакування» - ці та інші сю­же­ти опрацьовуються в десятках варіантів. У рисунках циклу від­сутні прямі ознаки «історичного тла» з номінованим сере­до­ви­щем та аксесуарами. Час перебігу подій одномірний з часом буття автора. Поява в деяких єванг­ельських сценах персонажів, спостережених на вулицях Станіслава, як наприклад образ чоловіка в картатому картузі в начерку «Падіння під хрестом» 1930 року - радше закономірність, аніж виняток.6 Природа людської осо­бис­тос­ті, яка визначає морально-етичну поведінку персонажів, зали­шаєть­ся незмінною з часів Каїна і Авеля (начерки олівцем «Каїн і Авель», 1925 р.). Конфлікт, що є про­кляттям і рушієм людського життя, проглядає навіть у при­нагідних, на перший погляд, натурних зарисовках. Але варто ли­ше абстрагуватися від зовнішньої сюжетної канви, як під спу­дом з’являється відчуття неспокою і дискомфорту. Дії пер­со­на­жів, що перебувають ввесь час у стані динаміки, явної чи при­хованої, скеровані на переборення чогось: фізичного про­сто­ру («Інвалід», 1932 р.); матеріалу («Каменярі», 1932 р., «Ру­бають дрова», 1931 р.); внутрішньої напруги («Відпочинок», 1932 р.). Ці настрої вкрай загострюються в пастелi 1931 року, де їх головним каталізатором виступає містично осмислений ко­лір та експресивно вирішена композиція. Момент зняття з хрес­та упокоєного і ніби над­лом­ле­ного тiла Христа, вихопленого з темряви примарними, жов­тими про­ме­ня­ми лiхтаря, є емо­цій­ним епілогом драми, що невідворотно наростала в чисельних олів­цевих начерках початку 1930-х років.

У олійній роботi 1935 року «Зняття з хреста»драматична на­пру­га пастельного ескiзу значно послаблена. Певну роль тут вiдiграло звернення Осипа-Романа Сорохтея до нової для нього технiки олійного малярства. З іншого боку, функціональне (хра­мове) при­зна­чен­ня образу і його монументальний масштаб зумовили підсвідомий пошук компромісу між усталеним каноном (Пи­сан­ням), іконографічною традицією і набутим досвідом внутрішньо-інтимного переживання теми «страстей». Зіткнення сві­ту зовнішнього і світу індивідуального ускладнило контекст тво­ру. Переважно розкрита назовні емоційність графічних тво­рів поступилася тут місцем епічному осягненню архіважливої події-символа методами, продиктованими художньою свідомістю першого тридцятиліття ХХ віку. Номінально композиція роботи зберігає ознаки Першоджерела і породженої ним образотворчої традиції. Серед учасників і свідків таємного нічного дійства впіз­наються образи апостолів Івана, Петра, радника з Ариматеї Йосипа, які з драбин, припертих до хреста, підтримують щойно зняте тіло Ісуса. В нижній частині полотна зображено Бого­ро­ди­цю, Марiю Магда­лину, яка припала обличчям до зви­саючої без ознак життя руки Христа і котрусь із Святих жон. Вгорі над хрес­том - невідомий з ліхтарем та персонаж, якого не було в пастельному ескізі. Площинно трактовані фігури тісно заповнюють уявний і ніби спресований простір, обмежений глухим брунатно-коричневим тлом. Подію зображено як зу­пи­не­ний «стоп-кадр» сфокусованої впритул миттєвості. Подібний ком­позицiйний засіб, винайдений мистецтвом ХХ ст., визначив аси­метричний характер побудови, накладання й суміщення перс­пек­­тивних планів і різних точок зору. Схема композиційної по­­­будови без застосування традиційної патетики і жестикуляції є носієм внутрішнього сум’яття і драматичних переживань. Об’єднуючи персонажів дійства, композиція одночасно виражає смис­лову концепцію твору. В призупиненій миті тіло Христа - епіцентр, до якого спрямовані погляди свідків, і в той же час ме­­жа між тим, що було (позаду залишився важкий моноліт за­па­даючого хреста) і ще не відомим майбутнім. По-»ікон­но­му» відкриті, мало розбілені червоні, зелені, жовто-оранжеві, темно-сині кольорові плями за принципом сакральної орна­мен­ти­­ки вкладаються в межі структуризованих площин, жорсткі аб­ри­си яких підкреслені геометризованими лініями і смугами. Декоративний експресіонізм формальної конструкції твору в знач­ній мірі виявлений ефектом театралізованого, штучного освіт­­лення, яке локалізується на обличчях персонажів і під­крес­­лює ритуальну знаковість стриманих жестів. Очевидно, є сенс у стосунку до «Зняття з хреста», як і до всієї творчості О.‑Р.Со­рохтея, шукати джерела певних інспірацій в епічній поетиці середньовічної містерії та шекспірівській історичній драматургії. Фарс, містифікація, драматична німа мізансцена, автопортрет-маска - засоби, що до них час від часу звертався майстер. Інший тип вражень, що позначилися на характері художньо-образного вирішення твору, є похідним від традицій народної формо­пластики. У способі опрацювання тіла Христа та розташуванні його в просторі впізнається архетип різьб­ле­них з дерева розп’ять і композицій іконографічного типу «Оплакування».

«Зняття з хреста» - значний поступ у створенні нового стилю українського церковного малярства, абсолютно протилежний псевдоакадемічному і нео-візантійському напрямкам, що опанували в той період храмові інтер’єри. За новизною і силою об­раз­ного втілення, твір Осипа-Романа Сорохтея є одного рівня з вищими досягненнями школи «нового монументалізму» Михайла Бойчука (1882-1939 рр.), хоч пріоритети творчості обох майстрів були різними. Невідомо, як був сприйнятий не­тра­ди­цій­ний витвір митця сучасниками. Не виключено, що між ху­дож­ником і можливим замовником твору єпископом Хоми­ши­­ним виникли якісь непорозуміння стосовно способу втілення за­да­ної теми. Інакше важко пояснити ті шаржовані зображення вла­дики, які з’явилися з-під пера художника в наступні роки. У 1937 році в щоденнику Осипа-Романа Сорохтея з’являється ци­тата з Генріха Гейне: «Всюди, де великий дух вислов­лює свою думку, є Голгофа», яка досить влучно визначає його стан на­прикінці 30-х років.7

Тепер, з дистанцiї десятилiть, невiдома досi робота визначного галицького митця має всi пiдстави увiйти до золотого фонду українського та свiтового мистецтва ХХ ст. як приклад гли­бо­ко­го, духовно-інтелектуального переживання всевічних істин людського життя, спостережених через призму Писання.

Примітки
1. Після довгого забуття виставки творів О.-Р. Сорохтея були влаштовані у Львові (1970, 1980, 1986, 1990 рр.) та Івано-Франківську (1971, 1987, 1990 рр.). Деякі з них супроводжувалися каталогами, укладеними донькою художника Христиною Сорохтей, мистецтво­знав­цями Михайлом Фіголем та Оленою Ріпко.

2. Львівська картинна галерея. Осип Сорохтей. Каталог. Графіка, живопис. Львів. - 1986.

3. Івано-Франківський Державний художній музей висловлює глибоку подяку деканові м.Івано-Франківська, настоятелю греко-католицького Катедрального собору святого Воскресіння м.Івано-Франківська, отцю-мітрату Миколі Сімкайлу за надану мож­ливість тимчасового по­­ка­зу унікального твору в його експозиції, яка відкрила шлях до вивчення роботи.

4. У правому нижньому куті підпис: «Осип Сорохтей. 1935». Основа: су­цільне тонке полотно на тонкому ялиновому підрамнику з втра­­че­ни­ми кілками і поперечною планкою. 170х110см., робота оправ­ле­­на в баґ­етну раму 30-х років. Незначні розриви полотна вздовж країв законсервовані на початку 90-х років художником В.Чер­нявським.

5. Ескіз знаходився в приватній збірці родини художника у Львові. Опублікований в часописі «Україна».­ - №10, 1988.

6. В персонажах деяких начерків упізнаються портретні риси О.‑Р.Сорохтея.

7. Олена Ріпко. Бентежний дух Осипа Сорохтея. // Жовтень. - №6, 1987. - С.73.

ВIХИ ЖИТТЯ I ТВОРЧОСТI

ОСИПА-РОМАНА СОРОХТЕЯ

1890-1941.
28.II.1890 - Народився в с.Баранчицi Самбірського повіту на Львівщині.

1906­ - 1910    - Навчався в Станіславській учительській семінарії.

1911 - 1914    - Навчання в Краківській Академії красних мистецтв на відділі графіки в класі проф. Ю.Панкевича.

1914 - 1918    - Мобілізація до австрійської армії. Служба при пресовій квартирі «Стрілецька кадра» легіону українських січових стрільців. Серія графічних портретів січових стрільців.

1918 - 1920    - Поновлює навчання в Краківській Академії у проф. В.Вейсса, С.Дембіцького. Іспит на право викладання рисунка в школах.

1920 - Повернення до Станіслава.

1921 - 1926 - Викладає рисунок в українській гімназії в Станіславі. Контактує з гуртком діячів українського мистецтва (ГДУМ) у Львові. Портрети і шаржі Т.Шевченка, І.Котляревського, С.Людкевича, М.Рудницького, О.Новаківського, В.Барвінського. Співпраця з станіславським гумористичним журна­лом «ЗИЗ». Започатковує цикл графічних творів на тему «Хресної дороги» та біблійних мотивів.

1926­ - 1928    - Переведений на посаду вчителя снятинської гімназії; серії побутових замальовок з натури.

1930­ - 1932    Цикл «Голгофа». Пастель «Зняття з хреста» (1931).

1934 - 1937    Участь у виставках «Асоціяції незалежних митців у Львові».(«АНУМ»): VI (1934-1935 рр.); VII (1935-1936 рр.); VIIІ (1936-1937 рр.).

1935 - «Зняття з хреста» для Катедрального собору святого Воскресіння м.Івано-Франківська.

1940 - 1941    - Участь в Першій виставці образотворчого мистецтва Станіславщини.

27.ХІ.1941     - Помер у Станіславі. Похований на міському цвинтарі (на початку 1980-х років прах митця був перенесений родиною до Львова).

Резюме
«Снятие с креста» - ранее не известная станковая работа ху­дож­ника-графика Осипа-Романа Сорохтея (1890 - 1941 гг.), соз­данная им в 1935 году для кафедрального греко-католического со­бора г.Станислава (Ивано-Франковска), возможность изу­че­ния которой открылась после её экспонирования в Ху­до­жествен­ном музее города. Замысел и сюжет картины разрабатывались мастером в графических циклах «Крестный путь» и «Голгофа». В статье анализируются некоторые эмоционально-пси­хо­ло­ги­ческие аспекты индивидуального переживания художником темы «страстей», которые в «Снятии с креста» обусловили не­тра­ди­цион­­­ный характер композиционно-художественного решения. Затрагиваются косвенные источники влияния театральной сцено­гра­фии и народного творчества на стилеобразующую форму этого выдающегося произведения, которому предопределено вой­ти в золотой фонд нового украинского искусства ХХ века.

Резюме
«The Descent from the Cross», previously unknown easel painting by an engraver Osyp-Roman Sorokhtey (1890-1941) was created by him in 1935 for the East-Catholic Cathedral in the town of Stanislav (Ivano-Fran­­kovsk). It became possible to study it after it hadbeew exhibited in the Town Art Museum. The idea and the plot of the picture were revealed by the author in the series of engravings «Cross Road», «Golgotha». So­me emotional and psychological aspects of the artist’s individual ex­pe­rien­­ces of the theme «Passions» are analysed. And in the scene «The Des­cent from the Cross» they determine the unconventional character of the artist’s approach to the theme. The article indicates the influence of the atrical scenography and folk art on the style and form of this remarkable work which is bound to enter the treasury of the XX century Ukrainian Art. (Переклад Карпової Т.В.)

Мельник Віктор Іванович - народився в Коростені на Жи­то­мирщині. Закінчив Київський Державний художній інсти­тут, фа­культет історії та теорії мистецтв. Працює завідуючим від­­ді­лом образо­твор­чого мистецтва Івано-Фран­ківсь­кого Державного художнього му­зею. Спеціалізується в галузі досліджень га­лиць­кої школи іконопису та проблематики сучасної художньої твор­чос­ті. Автор-упорядник аль­бому «Церква Святого Духа в Ро­га­ти­ні» (1991р.); концепції експозиції сакрального мистецтва Га­ли­чини ХV-ХХ ст. в м. Івано-Франківську (1993 р.); каталогів і наукових статей у вітчизняній періодиці.

Вперше надруковано в часописі "Галицько-буковинський  хронограф. Гуманітарний альманах", Івано-Франківськ-Чернівці, №1, 1996 рік.