Jan 08, 2014 21:45
О простоте душьі
Їхав я в гори приміським дизель-поїздом. В Яремче зайшла компанія зі східної України, осіб шість-сім, сіли, балакали, і одна з дам поділилася своїм спостереженням: «Вот когда нашьі мєстньіє укрáінцьі гаварят на укрáінском, я хоть штото панімаю, а когда еті мєстньіє говорять на укрáінском, я нічево нєпанімаю».
Про Цоя
А це я вже повертався з Ворохти, і десь по дорозі в вагон сіли дві компанії в віці 20-30 років. Одна компанія з Івано-Франківська, інша - з Білорусі. Хлопчина з франківської компанії дістав з чохла гітару, і почав співати пісні «Океану Ельзи», Макаревича, Ю.Шевчука і т.п., народ підспівував, білоруси теж старалися. Потім хлопчина дійшов до пісень Цоя, і білоруси замовчали… На питання гітариста: «Ви що, не знаєте слів?» білоруси сказали: «А у нас Цой заборонений».
Колєсніца
Днями повертався з Карпат автобусом, сів я поруч з росіянами (чоловіком і двома дамами), які познайомилися в Буковелі і їхали вже до дому. Чоловік каже: «Я до Кієва доехал купешкой, а от Кієва до Франковска у меня бьіла бронь до Франковска, я заброніровал на сайте украінской РЖД». А дама каже: «Да нєт у ніх РЖД, кажется, Укрколєсніца назьіваєтся» . Потім вони довго обговорювали різні карпатські смаколики - банош, деруни і найбільше їм сподобалося «тьортоє сало с чіснаком». Дуже вони журилися, що не взяли рецепт, бо, як сказала одна з дам: «У нас в Росії сало дішовоє, патамушто прівозноє».
мауґлi,
дорога,
Карпати