Готуємося до канікул...

Dec 13, 2007 23:49

От і ще одна сесія позаду. Колись відчуття складених іспитів доводило мене до шаленого щастя, з роками і ця радість втратилася - старію. Чим спокійніше до цього ставишся, тим менше радості викликає кінець. Ну, пройшло, ну і добре. Завтра все одно на 9 на роботу, а потім туди і туди... Лишень вечірні посиденьки з найкращими і найближчими політологами примушують мимоволі посміхнутися.
Зрештою незабаром Новий Рік - теж привід для радощів. Тільки всю насолоду від нього зіпсувала славнозвісна Шенгенська угода. Не можу зрозуміти, у чиїй голові народилася ідея підкласти українцям величезну польсько-словацько-угорську свиню у вигляді приєднання до Шенгенської зони не з першого січня чи, не дай Боже, з 1 лютого, а з 21 грудня. Нехай мучаються і не їдуть в омріяно-благодатний ЄС на Новий Рік. І без них добре...
І скільки б Яцек Ключковський своїм приємним проникливим голосом з правильною українською мовою не розповідав, яка Україна для Польщі кохана і люба, справжню ціну всім цим проголошеним стратегічним партнерствам відчуваєш, ледве переступивши поріг Консульства.
А подзвонити їм зараз - це взагалі подвиг.
І нарешті ще про заяви і проголошені наміри. Знаєте за що грузини люблять українців? Не за Помаранчеву революцію чи підтримку Саакашвілі. Вони люблять нас, бо пом'ятають, що, коли у 90-хх Грузії було непереливки, коли там стріляли і було небезпечно, то маленькі українці приймали маленьких грузинів, їхали у Грузію і допомагали їм. І заяв ніяких не було.... Хай йому грець, але я хочу бути такою маленькою українкою... з великим серцем.

Люблю

Previous post Next post
Up