Книжки та комп’ютерні ігри: магія
Продовжуємо огляд, присвячений фукнціонуванню книжок у світі комп’юттерних ігор. Якщо раптом пропустили, то попередню частину читайте ось тут.
Книжка як “магічний маркер”
Тут діє просте правило: не кожна книжка на екрані монітору свідчить про те, що десь поруч зачаївся могутній чарівник. Але якщо маг таки з’являється, то в нього обов’язково має бути мінімум одна магічна книга. Звісно, трапляються й винятки, але якраз у такій кількості, щоб підтвердити правило. Ось як виглядає “таємна кімната” злого чаклуна зі старого квесту King’s Quest III: To Heir is Human. Власне книга заклять лежить розгорнута на столі, але ті, що стоять у шафі, теж либонь - не просто белетристика.
Що важливо: еволюція ігрових жанрів на цьому правилі не сильно позначилась. От, скажімо, книжкова шафа у гільдії магів із цілком сучасної MMORPG Ragnarok Online.
Витоки такої сильної любові комп’ютерних чарівників різного калібру частково слід шукати середньовічних ґрімуарах - книгах, що описували магічні ритуали, класифікували демонів, містили інструкції з виготовлення талісманів і ще багато чого.
Але, мабуть, суттєво більшу роль тут відіграли суто ігрові книги заклять (spellboks), про які - нижче.
Книги заклять (spellbooks)
Спелбук у комп’ютерній грі - це такий собі пристрій для зберігання та застосування заклинань. Щось середнє між патронташем та кулеметною стрічкою. От тільки замість набоїв у ній зберігаються заклинання. Зберігатись вони там можуть або постійно, або тимчасово - після використання усіх “набоїв”спелбук треба буде “підзаряджати”, скажімо, процедурою “медитації”. Однак спелбуки представлені не лише у рольових іграх, але й у “суміжних” жанрах, як-то у квестах та стратегіях.
Скажімо, в циклі Heroes of Might and Magic спелбуки успішно функціонують від самого початку (нагорі - спелбук із третьої версії, внизу - із п’ятої).
Спелбуки прийшли в комп’ютерні ігри із рольових настільних ігор, так, принципи функціонування магічних книг детально прописані в системі правил AD&D.
Втім, від власне книжки тут лишається хіба шо візуальне представлення. До речі, тексту в спелбуках може не бути взагалі - заклинання найчастіше позначаються піктограмами.
Originally published at Трансліт. You can comment here or there.