Євромайдан: чи кухня досі єдине місце для українських жінок?
Originally published at Товаришка. You can comment here or there.
Без сумнівів, Євромайдан продемонстрував прагнення до кращого життя, більш вільного та побудованого на демократичних принципах суспільства великої частини українців. Проте позірно висловлюючись за дотримання прав людини та “європейські цінності”, учасники майдану часто демонстрували дивовижну ментальну гнучкість, поєднуючи ці “європейські цінності” з високим рівнем мізогінії. У певному сенсі Євромайдан так і залишився протестом білого гетеросексуального чоловіка середнього класу, а половина учасників протестів опинилась на маргінесі в більшості медіа - як ЗМІ, так і соцмереж. Медіаобрази залишали жінкам наші традиційні ролі: матерів, наречених, дружин декабристів, “муз”, куховарок, і, врешті-решт, “слабкої статі”.
Повідомлення у соцмережах кишіли висловлюваннями на кшталт “жінкам нічого робити на революціях”, адже вони - слабкі, а протести - небезпечні. У медіапросторі майже не відбувалась проблематизація таких меседжів. Не було широкого поширення повідомлення, що борці за громадянські права та політичні свободи, фактично, хочуть відібрати в половини наслення право на вільне пересування та право на протест.
Автори переважної більшості повідомлень про автобуси, що вирушають до Києва з регонів, зазначали, що не беруть у транспорт жінок. Не було згадано, що одна журналістка, юристка чи медична працівниця на майдані набагато потрібніша за трьох сильних чоловіків-бійців. Та, зрештою. у сутичках один-на-один з представниками спецпідрозділів МВС рятує не фізична сила, а спритність і швидкість. А у зіткненнях великих груп людей важливіша масовість, ніж фізична підготовка окремих індивідів. І вже тим більше, судження про будь-яку жінку, слабшу за будь-якого чоловіка, приймалось як апріорне, хоч де-факто воно досить сумнівне.
Тільки невелика кількість українських інтелектуалів, письменників і політиків (в основному жіночої статі) використовувала гендерно-специфічну лексику для позначення жіночої ролі в протестах, а гендерно-орієнтована праця часто знецінювалась і замовчувалась. Наприклад, Андрій Бондар у своєму фейсбук-пості використав гендерно-специфічну лексику, згадуючи тільки чоловіків і не згадавши гендерно-орієнтовану жіночу роботу. Коли одна з коментаторок звернула на це увагу, автор назвав її дурепою та попросту забанив. Навіть ті тексти, де було згадано гендерно-орієнтовану роботу, не проблематизували такого стану речей та описували “хлопців на кухні” як придатних лише до “носіння важкого” та “биття горіхів”. Тоді як в автобусах для дівчат і жінок не було місця, на кухні дівчат хотіли бачити “особливо”, і не вистачало там чомусь саме їх, хоча зв’язок між кулінарними талантами та статтю жодним чином не підтверджений.
Тексти, опубліковані на підтримку європейського вибору України, часто були далекі від прочойсерства. Автор одного з них, наприлад, намагався означити, що для України європейський вибір означає заборону абортів, на кшталт Польщі та Ірландї. Звісно, високий рівень абортів - не чудова перспектива. Проте дослідженя, проведені в цій царині, не продемонстрували зв’язку між забороною абортів і зменшенням їхньої кількості, чи, тим більше, підвищенням народжуваності, тоді як із погіршенням життя жінок така заборона має прямий зв’язок: підвищується материнська смертність.
І ніби це роль чоловіків, а не жінок применшують, медіа створюють романтизовані картинки саме “чоловіків-козаків”, у яких не гріх і закохатись, а то й вийти заміж.
Жінки стикались як із ворожим, так і з “дружелюбним” сексизмом, знеціненням їхньої ролі у протестах. Звісно, це не стало для українок, які стикаються з подібним ставленням щодня, новиною. І українки у відповідь продемонстрували вже своє ставлення до сексизму на майдані - проблематизуючи його та інші форми дискримінації та організувавши Ніч жіночої солідарності.
Це дає надію, що, незважаючи на сексистські стереотипи, які досі надзвичайно сильні, українському суспільству рано чи пізно доведеться усвідомити, що гендерна рівність - це європейська цінність, і зробити свій вибір не лише на користь Європи, а й на користь рівних прав 55% населення України.
Галина Герасим