Резиденція Хмельницького
В Чигирині, взагалі, довелося бувати багато разів, але жодного разу до туристичних місць не заходив. Нарешті вирішив, що вже скільки можна, та поїхав навмисно, щоб подивитися всі ці цікаві туристичні місця.
Взагалі з туристичного боку Чигирин дуже приємно вразив. Якби всі туристичні місця були так облаштовані, то ми би вже давно жили в справжній європейській країні. Все чисто, прибрано, нормальний сувенірний магазинчик без базарних наметів (привіт Уманській Софіївці), скрізь можна лазити і ходити, можуть цікаво розповісти і взагалі гарно і красиво.
Як приїхали, то з парковки вирішили одразу піднятися нагору.
Спочатку потрапляєш до цього храму.
Дивно, що немає ніяких двометрових парканів, якими огороджено більшість храмів (які, до того, ж ще часто-густо зачинені), взагалі парканів немає, є тільки ось такий благоустрій.
Трохи далі просто хата. Навряд чи оригінальні хатини виглядали саме так, але красиво.
А далі вже живописними сходами ліземо на саму гору.
Лізти доводиться довго і сходи тут круті.
А нагорі вже стоїть сам Богдан Хмельницький.
Його пам’ятник, здається видно з будь-якого місця в Чигирині.
Нагорі спокійно прогулялися (не зустрів жодної таблички «По газонам не ходити»).
І далі до маленької фортеці.
Зроблено непогано, але, наче, чогось не вистачає, хоча може то я багато хочу.
Знизу вона ще гарніше виглядає.
Вниз йти набагато веселіше, тож досить швидко повертаєшся назад до парковки. На площі, до речі, є два ресторанчика, в яких можна смачно і недорого поїсти: шинок «Посольський» і «Гетьман». Шинок, однак, мене засмутив: вони чекали великий автобус туристів і годувати нас не схотіли (хоча яка різниця, скільки в тебе людей поїсть 50 чи 55; скільки так їв з автобусами, то завжди були якісь закуточки, де могли поїсти звичайні відвідувачі), ну то їм гірше, поїли в «Гетьмані».
Чигирин - центр «України», принаймні, на цій мапі.
І от нарешті найкрутіше місце - резиденція Богдана Хмельницького.
Його герб, наче.
А це вже резиденція всередині. Звісно це реконструкція, але тут намагалися все відтворити в тому вигляді, як воно виглядало насправді. Цей комплекс відтворювали за знайденими історичними документами. Є чутки, що навіть тут хотіли робити літню резиденцію сучасних президентів України, але мабуть вирішили, що Межигір’я краще.
Резиденцію цю відтворили не так давно, здається, в 2008 році. В черкаський обладміністрації створили програму «Золота підкова Черкащини», яка передбачала фінансування реставрації Чигирина, Шевченківських місць та інших туристичних родзинок Черкащини, і на диво Ющенко, який як раз був тоді президентом, цю програму затвердив і виділив під неї величенькі гроші.
Чигирин - один з прикладів того, що можуть зробити, якщо хочуть.
Погуляли по резиденції, і на тому наша маленька подорож скінчилася.
Можна ще почитати:
- Межигір'я
- Чигиринська АЕС
- Корсунь-Шевченківський
Оригінал цієї публікації знаходиться на dreamwidth
Взагалі з туристичного боку Чигирин дуже приємно вразив. Якби всі туристичні місця були так облаштовані, то ми би вже давно жили в справжній європейській країні. Все чисто, прибрано, нормальний сувенірний магазинчик без базарних наметів (привіт Уманській Софіївці), скрізь можна лазити і ходити, можуть цікаво розповісти і взагалі гарно і красиво.
Як приїхали, то з парковки вирішили одразу піднятися нагору.
Спочатку потрапляєш до цього храму.
Дивно, що немає ніяких двометрових парканів, якими огороджено більшість храмів (які, до того, ж ще часто-густо зачинені), взагалі парканів немає, є тільки ось такий благоустрій.
Трохи далі просто хата. Навряд чи оригінальні хатини виглядали саме так, але красиво.
А далі вже живописними сходами ліземо на саму гору.
Лізти доводиться довго і сходи тут круті.
А нагорі вже стоїть сам Богдан Хмельницький.
Його пам’ятник, здається видно з будь-якого місця в Чигирині.
Нагорі спокійно прогулялися (не зустрів жодної таблички «По газонам не ходити»).
І далі до маленької фортеці.
Зроблено непогано, але, наче, чогось не вистачає, хоча може то я багато хочу.
Знизу вона ще гарніше виглядає.
Вниз йти набагато веселіше, тож досить швидко повертаєшся назад до парковки. На площі, до речі, є два ресторанчика, в яких можна смачно і недорого поїсти: шинок «Посольський» і «Гетьман». Шинок, однак, мене засмутив: вони чекали великий автобус туристів і годувати нас не схотіли (хоча яка різниця, скільки в тебе людей поїсть 50 чи 55; скільки так їв з автобусами, то завжди були якісь закуточки, де могли поїсти звичайні відвідувачі), ну то їм гірше, поїли в «Гетьмані».
Чигирин - центр «України», принаймні, на цій мапі.
І от нарешті найкрутіше місце - резиденція Богдана Хмельницького.
Його герб, наче.
А це вже резиденція всередині. Звісно це реконструкція, але тут намагалися все відтворити в тому вигляді, як воно виглядало насправді. Цей комплекс відтворювали за знайденими історичними документами. Є чутки, що навіть тут хотіли робити літню резиденцію сучасних президентів України, але мабуть вирішили, що Межигір’я краще.
Резиденцію цю відтворили не так давно, здається, в 2008 році. В черкаський обладміністрації створили програму «Золота підкова Черкащини», яка передбачала фінансування реставрації Чигирина, Шевченківських місць та інших туристичних родзинок Черкащини, і на диво Ющенко, який як раз був тоді президентом, цю програму затвердив і виділив під неї величенькі гроші.
Чигирин - один з прикладів того, що можуть зробити, якщо хочуть.
Погуляли по резиденції, і на тому наша маленька подорож скінчилася.
Можна ще почитати:
- Межигір'я
- Чигиринська АЕС
- Корсунь-Шевченківський
Оригінал цієї публікації знаходиться на dreamwidth