Мамаєва слобода
Скансен - це один з найкращих видів музею, як на мене. Набагато цікавіше дізнаватися про історію, повністю поринувши в ті часи. Один з таких просвітницьких музеїв розташований в центрі нашої столиці (ну не зовсім в центрі, але дістатися до нього не складно). Це Мамаєва Слобода.
Недалеко від входу, на пагорбі, стоїть кам’яна баба. Такі кам’яні баби зазвичай пов’язані з поховальним обрядом кочівників. Більшість кам’яних баб знайдено на просторі між Дніпром та Доном. Найчастіше кочівники зображували жінку з посудиною в руках, але були і виключення.
Весь скансен побудований, як невеличке село з хатками, шинком та церквою.
Багато дерев’яних хат під солом’яним дахом.
За церквою можна побачити козацькі хрести.
Загалом площа комплексу складає 9,2 гектари, на якій відтворено близька ста об’єктів архітектури Наддніпрянщини XVIII сторіччя.
Обов’язкові елементи українського села тих років - вітряки.
За деякими відомостями водяні млини з’явилися на території сучасної України 7 тисяч років тому, а вітряки близько 4 тисяч років. Зазвичай їх споруджували ті самі люди, що в них потім і працювали.
В центрі музею розташована козацька триверха дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці із дзвіницею.
Трохи далі за церквою можна побачити невеличке озеро Красавиця з качками.
Також є великий двір сотника.
На території можна непогано поїсти. Шинок «Коса над чаркою» гостинно відкриває свої двері. Майже кожен відвідувач, особливо, якщо не з нашої країни, обов’язково тут спробує національні страви. Англійську мову тут, до речі, можна почути доволі часто.
І білочки тут також дуже гостинні. Можуть на стіл стрибнути, хоча з рук годуватися не хотіли. Хоча, може то тільки в мене вигляд такий підозрілий.
Свійських тварин на території теж вистачає.
Так от, наприклад, оці сірі воли. Хто дивився мультфільм «Як козаки зі сіллю ходили» той їх згадає. Без волів раніше було ніяк. Бо солі треба було багато. Це зараз вона майже нічого не коштує, а тоді…
Хоча на відміну від інших скансенів, в цього є великий мінус: постійно треба знаходити гарні ракурси, щоб на світлини не потрапили сучасні будинки, яких навколо повно. Навіть зараз будівництво триває.
А в усьому іншому - це чудове місце. До того ж в центрі Києва, і далеко їхати не треба. Розташоване на вулиця Михайла Донця в історичному урочищі, в якому бере початок річка Либідь. По вихідних та на свята інколи можна відвідати ярмарок традиційних українських ремесел.
Недалеко від входу, на пагорбі, стоїть кам’яна баба. Такі кам’яні баби зазвичай пов’язані з поховальним обрядом кочівників. Більшість кам’яних баб знайдено на просторі між Дніпром та Доном. Найчастіше кочівники зображували жінку з посудиною в руках, але були і виключення.
Весь скансен побудований, як невеличке село з хатками, шинком та церквою.
Багато дерев’яних хат під солом’яним дахом.
За церквою можна побачити козацькі хрести.
Загалом площа комплексу складає 9,2 гектари, на якій відтворено близька ста об’єктів архітектури Наддніпрянщини XVIII сторіччя.
Обов’язкові елементи українського села тих років - вітряки.
За деякими відомостями водяні млини з’явилися на території сучасної України 7 тисяч років тому, а вітряки близько 4 тисяч років. Зазвичай їх споруджували ті самі люди, що в них потім і працювали.
В центрі музею розташована козацька триверха дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці із дзвіницею.
Трохи далі за церквою можна побачити невеличке озеро Красавиця з качками.
Також є великий двір сотника.
На території можна непогано поїсти. Шинок «Коса над чаркою» гостинно відкриває свої двері. Майже кожен відвідувач, особливо, якщо не з нашої країни, обов’язково тут спробує національні страви. Англійську мову тут, до речі, можна почути доволі часто.
І білочки тут також дуже гостинні. Можуть на стіл стрибнути, хоча з рук годуватися не хотіли. Хоча, може то тільки в мене вигляд такий підозрілий.
Свійських тварин на території теж вистачає.
Так от, наприклад, оці сірі воли. Хто дивився мультфільм «Як козаки зі сіллю ходили» той їх згадає. Без волів раніше було ніяк. Бо солі треба було багато. Це зараз вона майже нічого не коштує, а тоді…
Хоча на відміну від інших скансенів, в цього є великий мінус: постійно треба знаходити гарні ракурси, щоб на світлини не потрапили сучасні будинки, яких навколо повно. Навіть зараз будівництво триває.
А в усьому іншому - це чудове місце. До того ж в центрі Києва, і далеко їхати не треба. Розташоване на вулиця Михайла Донця в історичному урочищі, в якому бере початок річка Либідь. По вихідних та на свята інколи можна відвідати ярмарок традиційних українських ремесел.