РЯБIНОВ ХХ РОКIВ ПОТОМУ
Уявіть, що автор пісень "Я Бачив Собаку", "Коли я Виросту Великий", "Одкрове", "Дитячий Дохтор Сказав Ніштяк", "Трамтарарарарам" й тощо - не якийсь вогнепашіючий мезосибірський хобґоблін, і не олдовий пункер з антиирокезом, і не крутий підар у трійці й лискучім циліндрі a la Lulu, і не блідий та худий ніґґер зі стратокастером у задній кишені, і не рідновір зі слов'янськими татуюваннями, з бородою й без штанів, бо в рясі. Се - опецькуватий мужчина завширшки з Гєну Москалика (завідуючого відділом освіти Кременчука), дуже пияний й нетовариський і, як зазначили
більш, аніж я, свідомі й доскіпливі експерти, хорий на алкоманію.
Зачєм, спитаєте ви, що були присутні, троє чи пиятнацятеро. Всі, яких було там з усієї Вкраїни. Так, - одповім, - ця поверхнева безпорадність аж ніяк не викриває рації й сенсу буття цього чоловіка. Хоча рядки його поем деякі надто промовисто доводять захоплення - ба навіть захопленість - алкоґолем. Так само, як инші рядки його поем ховаюця у питомій тіні дерев'яної конячки. І вже ж стилістика виконуваної ним і бендом музики додає суперечнощів і геть з диванів штовхає певну публіку. А хто його друзі? Осьо: Андрюшкін - фолк-естет і ніштяковий ґотик-панк, Манаґер - ну тоже сибірська язва і панк, Лєтов-мол. - теж з акустичною ґитарою і панк, та чому Рябінов має детально схожим бути? Може, він спить і сновидить себе на сейшені Аркестри. А ж Аркестра не сейшенитиме вже більше. От він і розперезавсь. Не знаю, чим скінчилося, найвірогідніше - великим джемом, що після нього самі втаємничені й лишилися тет-а-тет проти майстра, і так і треба, і нам сподобалося (а моя мрія почути наживо Рябінова за двацять років щойно справдилася), хоча б було непогано ще його вивести з того бейсменту просто на Бесарабку, поза движлом завсідників, курв, казуальних мажорів, і накурити мацанкою буртівською, позираючи на Пінчук-арт-центр.
більш, аніж я, свідомі й доскіпливі експерти, хорий на алкоманію.
Зачєм, спитаєте ви, що були присутні, троє чи пиятнацятеро. Всі, яких було там з усієї Вкраїни. Так, - одповім, - ця поверхнева безпорадність аж ніяк не викриває рації й сенсу буття цього чоловіка. Хоча рядки його поем деякі надто промовисто доводять захоплення - ба навіть захопленість - алкоґолем. Так само, як инші рядки його поем ховаюця у питомій тіні дерев'яної конячки. І вже ж стилістика виконуваної ним і бендом музики додає суперечнощів і геть з диванів штовхає певну публіку. А хто його друзі? Осьо: Андрюшкін - фолк-естет і ніштяковий ґотик-панк, Манаґер - ну тоже сибірська язва і панк, Лєтов-мол. - теж з акустичною ґитарою і панк, та чому Рябінов має детально схожим бути? Може, він спить і сновидить себе на сейшені Аркестри. А ж Аркестра не сейшенитиме вже більше. От він і розперезавсь. Не знаю, чим скінчилося, найвірогідніше - великим джемом, що після нього самі втаємничені й лишилися тет-а-тет проти майстра, і так і треба, і нам сподобалося (а моя мрія почути наживо Рябінова за двацять років щойно справдилася), хоча б було непогано ще його вивести з того бейсменту просто на Бесарабку, поза движлом завсідників, курв, казуальних мажорів, і накурити мацанкою буртівською, позираючи на Пінчук-арт-центр.