Nov 21, 2010 14:22
додати юзерпик ще. не забути б. бо навіть з нематричною пикою, на людях, майже серед хайлайту й бомонду, абошо десь поміж, я чув, як мене хтось кликав принаймні трьома різними йменнями. сєводня он іграєт джаз, а завтра он... а завтра он бабілуа... Джез, або Творчий вечір композитора горопашича. фарс у трьох діях з інтермедіями, інтерлюдіями, антрактом, контрдансом, контрреволюціями і полюціями. харашо ще, шо ніби безкоштовно. ми варили тих, хто оточував нас, за можливістю та у межах досяжності. і нам навіть порадили піти у караоке. а всі хотіли б, певен, а після того, як виявили, що найяйцещемна пісня, акапельний духовний гимн - був під плюс-фанеру - тощо. проте всіх розірвав прикарпатський чувак з сопрано-саксом, а максимко дударик тишком повісився під його награння. і ансамбль the gong теж у труні перевернувся, дякувати місцевим некрофільним ніби джезменам. це як я колись на початку мого сорокаріччя потрапив по бомжівству, безпритульнощам і по самогонним тенденційним уподобанням до дніпродзержинського рок-гендля, де наслухавсь рок-н-ролів якраз шоб знову мігти іх слухати лишень від торік, так само наразі з джезом. і з ансамблем the gong, от чого я боюся, теж. боюся, що не зможу більше. боюся, що не зможу. боюся, що не. боюся, що. а от уже і решта з клубу підтяглися.
бабілуа,
джез,
десь,
темно