екскурсія**???
Напередодні вечором приходить татунцьо з роботи і заявляє, що я маю шанс заробитидеякі гроші.
Так як вони ніколи для мене не є зайвими, то погоджуюся відразу. Робота на перший вигляд халявна, знаходжу ще 2 знайомих, бажаючих підзаробити... значить суть полягала в допомозі транспортування і перевезення
дітей-(20-35років)хворих на церебральний параліч в автобус/з автобуса і туди, куди скажуть організатори.
Перебувючи вдома, і їдучи на місце збірки, навіть поняття зеленого немав що мене там чекає...
+ маю шанс ВПЕРШЕ потрапитии на професійну екскурсію по свому рідному місту(виявилося що я стільки ще незнаю)
Робота з дітьми виявилася надиво цікавою. Кожен це - індивід, до кожного свій індивідуальний підхід. Кожен КОЖЕН з допомагаючих намагався зробити все в своїх силах, щоб облегшити життя цих діток хоч на ці пів дня. Робилося усе, принаймні у мене, з повною віддачею. Сам ненаю чому, але хотілося допомогти, як міг. Важко(недумав що таке буває зі мною) і зворушливо було дивитися як обділені природою люди стараються черпати від життя все, до чого можуть дотягтися, попробувати власними силами... Тепер направду усвідомлюєш, який ти щасливий, що маєш можливість виживати сам (їсти, ходити, ГОВОРИТИ...) Усі сущі власні проблеми відходять на далекий задній план в порівнянні з проблемами цих людей. Дивно, але ти починаєш сприймати їх як значно більше, аніж вони значили у твоїй свідомості до знайомства ближче. Як загорялися очі, навіть від простої, уваги з запитаннями, чи то розповідями про щось з їх життя, минулого, теперішнього...
Я виходить щаслива людина, а чи це направду так?? хз. покищо я себе таким выдчувю, що буде трохи згодом?? буде видно...
Так як вони ніколи для мене не є зайвими, то погоджуюся відразу. Робота на перший вигляд халявна, знаходжу ще 2 знайомих, бажаючих підзаробити... значить суть полягала в допомозі транспортування і перевезення
дітей-(20-35років)хворих на церебральний параліч в автобус/з автобуса і туди, куди скажуть організатори.
Перебувючи вдома, і їдучи на місце збірки, навіть поняття зеленого немав що мене там чекає...
+ маю шанс ВПЕРШЕ потрапитии на професійну екскурсію по свому рідному місту(виявилося що я стільки ще незнаю)
Робота з дітьми виявилася надиво цікавою. Кожен це - індивід, до кожного свій індивідуальний підхід. Кожен КОЖЕН з допомагаючих намагався зробити все в своїх силах, щоб облегшити життя цих діток хоч на ці пів дня. Робилося усе, принаймні у мене, з повною віддачею. Сам ненаю чому, але хотілося допомогти, як міг. Важко(недумав що таке буває зі мною) і зворушливо було дивитися як обділені природою люди стараються черпати від життя все, до чого можуть дотягтися, попробувати власними силами... Тепер направду усвідомлюєш, який ти щасливий, що маєш можливість виживати сам (їсти, ходити, ГОВОРИТИ...) Усі сущі власні проблеми відходять на далекий задній план в порівнянні з проблемами цих людей. Дивно, але ти починаєш сприймати їх як значно більше, аніж вони значили у твоїй свідомості до знайомства ближче. Як загорялися очі, навіть від простої, уваги з запитаннями, чи то розповідями про щось з їх життя, минулого, теперішнього...
Я виходить щаслива людина, а чи це направду так?? хз. покищо я себе таким выдчувю, що буде трохи згодом?? буде видно...