Морква на городi, у саду бджола.
Жаба на болотi крила розвела.
Хоче полетiти,тихо каже «Ква!»
Але в небо взмити не дає Москва.
Знають, знають хитрi клятi москалi
Те, що у повiтрi жаби - королi.
Що розкинув крила, Мов зелений птах
Цiлий день парила б Жаба в небесах.
Що могла б дiстати навiть до зiрок,
Що створив лiтати жаб зелених бог.
Але щось тримае, тягне до трави.
Жаба точно знае - то рука Москви.
В ней залiзнi пальцi, як кiльцем взяли.
I трима за яйця жабу москалi…
Кажуть, що не треба. Кажуть: «Ти лайно».
Але глядить в небо жаба все одно.
I хоча минають цi тяжки часи,
Досi заважають жабi руськi пси.
Годi, кляте стерво, золота Москва
Жаба ще не вмерла, Жаба ще жива.
Жаба ще порине в синю далечiнь,
Бо немає нинi краще жаб створiнь.
Андрий Горобчук
http://www.stihi.ru/2001/03/31-215