невыразимое )
Иногда милые сердцу события занятно преломляются ))
(Предупреждение -- украинский суржик, но думаю, что все вполне понятно ))
- Петрівно, а я вашу внучку оце бачила на остановцi. Казала, до Недригайлова поїхала, до кафе, чи той... Ви її не кормите, чи шо?
- Та то ж не таке кафе! То ентренет, чи ентернет, чи хтозна як воно... Шо ото через комп'ютер почту дивляться.
- Еге, а я й не поняла... А шо то в неї за плащ такий чорний? Наче й жарко, а вона у плащі.
- То в їх траур. Вона мені розказувала. В них у школі, - чи не у них, я не поняла, - учитель помер. Каже, багато по газетах писали. В нього ще фамілія така якась не наша... Чи Снейп, чи Снейд, чи хтозна...
- А чого він помер?
- Змія вкусила. Кинулася, і якраз до горла.
- Ой лишенько! Що ж це в світі робиться?
- Та жара ж яка! От змії й показилися. Я тепер на город у чоботях ходжу.
- Ой, Петрівно, та як вони в горло кидаються, то вам ті чоботи до одного місця... А він молодий був?
- Каже, молодий і красивий. Що в них у школі, чи де, всі дівчата закохалися.
- Ой боже ж мій! А жінка, діти зосталися?
- Та ні... Вона мені розказувала, що він, кажуть, у молодості любив одну, Ліля звати, а вона вийшла за другого. А він тоді так і не женився, все життя її любив.
- Оце ж яка людина! Не те, що наші - по тридцять раз то женяться, то розводяться...
- Ага, ага... А цю Лілю потім убили разом із чоловіком, бандіти якісь.
- Ой, шо ви таке кажете! Жах який!
- Ото ж бо й воно. Убили, і міліція шукала, шукала, хто, і не знайшла. І син залишився, йому годик був, сиротою. А тоді як пішов у школу, так цей учитель уже так ним опікувався, і любив, як рідного...
- Це ж від її мужа син?
- Отож. А він, бачите, все одно як свого полюбив...
- Божечки, яка свята була людина! І треба ж, щоб змія вкусила... А такого, як наш Віталька з магазину, нічого не бере. Чули, він вчора знову напився та жінку ганяв?
- Та чула, щоб йому вже тріснуло... А той хлопець, внучка каже, його ненавидів.
- Кого? Вітальку?
- Та якого Вітальку! Я вам за учителя кажу!
- Ненавидів? А той до його, як до рідного?
- Ага. Бачите, як воно в житті...
- Бо зараз такі діти пішли, що й рідну матір з дому виженуть... Ну, ваша онучка не така. Сьогодні поздоровалася, така дівчинка хороша... Тільки наче плакала, чи шо. Це вона через того учителя?
- Та ж через нього...
(с) rakugan
(Предупреждение -- украинский суржик, но думаю, что все вполне понятно ))
- Петрівно, а я вашу внучку оце бачила на остановцi. Казала, до Недригайлова поїхала, до кафе, чи той... Ви її не кормите, чи шо?
- Та то ж не таке кафе! То ентренет, чи ентернет, чи хтозна як воно... Шо ото через комп'ютер почту дивляться.
- Еге, а я й не поняла... А шо то в неї за плащ такий чорний? Наче й жарко, а вона у плащі.
- То в їх траур. Вона мені розказувала. В них у школі, - чи не у них, я не поняла, - учитель помер. Каже, багато по газетах писали. В нього ще фамілія така якась не наша... Чи Снейп, чи Снейд, чи хтозна...
- А чого він помер?
- Змія вкусила. Кинулася, і якраз до горла.
- Ой лишенько! Що ж це в світі робиться?
- Та жара ж яка! От змії й показилися. Я тепер на город у чоботях ходжу.
- Ой, Петрівно, та як вони в горло кидаються, то вам ті чоботи до одного місця... А він молодий був?
- Каже, молодий і красивий. Що в них у школі, чи де, всі дівчата закохалися.
- Ой боже ж мій! А жінка, діти зосталися?
- Та ні... Вона мені розказувала, що він, кажуть, у молодості любив одну, Ліля звати, а вона вийшла за другого. А він тоді так і не женився, все життя її любив.
- Оце ж яка людина! Не те, що наші - по тридцять раз то женяться, то розводяться...
- Ага, ага... А цю Лілю потім убили разом із чоловіком, бандіти якісь.
- Ой, шо ви таке кажете! Жах який!
- Ото ж бо й воно. Убили, і міліція шукала, шукала, хто, і не знайшла. І син залишився, йому годик був, сиротою. А тоді як пішов у школу, так цей учитель уже так ним опікувався, і любив, як рідного...
- Це ж від її мужа син?
- Отож. А він, бачите, все одно як свого полюбив...
- Божечки, яка свята була людина! І треба ж, щоб змія вкусила... А такого, як наш Віталька з магазину, нічого не бере. Чули, він вчора знову напився та жінку ганяв?
- Та чула, щоб йому вже тріснуло... А той хлопець, внучка каже, його ненавидів.
- Кого? Вітальку?
- Та якого Вітальку! Я вам за учителя кажу!
- Ненавидів? А той до його, як до рідного?
- Ага. Бачите, як воно в житті...
- Бо зараз такі діти пішли, що й рідну матір з дому виженуть... Ну, ваша онучка не така. Сьогодні поздоровалася, така дівчинка хороша... Тільки наче плакала, чи шо. Це вона через того учителя?
- Та ж через нього...
(с) rakugan